Путін не відмовлявся від концепції превентивного ядерного удару. Превентивний удар – це що таке

Багато країн світу використовували превентивні удари по державах, з якими не перебували у стані війни, для того, щоб забезпечити свою безпеку. Цікаво, що цьому досвіду вже понад 200 років. У багатьох випадках подібні операції вкрай негативно позначалися на репутації держав, що їх організували.

У 1801 році британський флот під командуванням уславленого адмірала Гораціо Нельсона Horatio Nelson з'явився на рейді столиці Данії - Копенгагена. Британська Імперія та Данія не перебували у стані війни, проте Данія приєдналася до групи держав, яка проводила політику "озброєного нейтралітету". Справа в тому, що тоді йшли наполеонівські війни, і британські кораблі доглядали судна нейтральних держав, на яких могли знаходитись вантажі, призначені Франції. "Збройний нейтралітет" мав припинити цю практику. Британці зажадали передати датський флот під їхній контроль (щоб Наполеон не міг використати його), але, отримавши відмову, розстріляли бойові корабліДанії, а потім перевели вогонь і на місто. Данці погодилися на переговори та відмовилися від політики "озброєного нейтралітету". Однак на цьому історія не закінчилася: в 1807 британці знову з'явилися у Копенгагена і знову зажадали капітуляції флоту. Датчани знову відмовилися: у результаті Данія втратила всі свої бойові кораблі, а третина Копенгагена згоріла. В результаті, у світі з'явився новий термін, що позначав превентивний удар силами військово-морського флоту- "Копенгагенінг". Історики, які вивчали цей період історії, відзначають, що морально та юридично дії Лондона були незаконними та невиправданими, проте зі стратегічного погляду британці зробили розумний крок: якби Франція отримала у своє розпорядження потужний датський флот, то Наполеон отримав би реальний шанс організувати десант і захопити Альбіон.

У 1837 році британські судна перехопили на річці Ніагара-рівер, що розділяє США та Канаду (тоді колонія Великобританії), американське судно Caroline. Британська розвідка мала докази того, що на цьому кораблі в Канаду перекидається зброя, призначена для місцевих сепаратистів. Caroline була захоплена (кілька членів екіпажу - громадян США - було вбито), після чого підпалили і затопили. Після цього США прийняли "Керолайнську Доктрину" Caroline Doctrine, яка встановлювала ліміти завдання превентивних ударів: зокрема, декларувалося, що для того, щоб подібного удару було завдано, необхідно, щоб існували незаперечні докази того, що неприємна сторона готувалася до нападу, а потужність удару має відповідати рівню цієї загрози. Цікаво, що в 2002 році в США була прийнята "Стратегія Національної Безпеки" The National Security Strategy, в якій вказується, що превентивні військові удари можуть бути завдані в тому випадку, якщо ворожа країна або терористи володітимуть необхідними можливостями і виявлять реальний намір напасти на США та їх союзників. Це означає, наприклад, що ворожа армія виготовилася до атаки і лише чекає наказу для нападу. Операції, подібні до нападу на Caroline, неодноразово проводилися і згодом. Так, у 2002 році ізраїльські командос у Червоному морі захопили палестинське судно Karine-A, на якому таємно перевозилося понад 50 тонн озброєнь та вибухівки іранського виробництва.

В 1904 японський флот зробив несподівану атаку на російську ескадру в Порт-Артурі (російська база на території Китаю). Атака була здійснена в ніч проти 9 лютого, за три дні до цього Токіо розірвало дипломатичні відносини з Санкт-Петербургом. Атака на Порт-Артур стала першою в історії військово-морського флоту, коли масово використовувалися торпеди: японці випустили 20 торпед, проте цілі вразили лише три. Вони потопили два нових російських броненосці (з незабаром знову ввели в дію). Цей напад став датою початку російсько-японської війни. Згодом, у 1941 році подібним чином діяла Німеччина, яка атакувала СРСР, та Японія, що напала на США.

1940 року, незабаром після поразки Франції, союзником якої була Великобританія, британські кораблі захопили або знищили кілька десятків кораблів флоту Франції. Франція та Великобританія були союзниками у війні з нацистською Німеччиною. Однак німці взяли Париж, уцілілі британські та французькі війська були евакуйовані з Дюнкерка. Лояльність французьких союзників викликала сумніви у британців, які побоювалися, що ВМФ Франції може потрапити до рук Німеччини та Італії. Тому було проведено операцію "Катапульта". Спочатку були захоплені французькі кораблі, що знаходилися в британських портах (в одному випадку, французькі моряки з підводного човна "Сюркуф" відмовилися здатися та відкрили вогонь). Потім було проведено операцію в алжирському (тоді - колонія Франції) порту Мерс-ель-Кебір. Французам було пред'явлено ультиматум: вони могли передати кораблі британцям; або відпливти через океан - на французькі острови Мартініка і Гваделупа, де залишатися остаточно війни під наглядом; чи боротися. Французи обрали останнє. За кілька годин вони втратили кілька кораблів та 1.3 тис. моряків убитими. Французька ескадра здалася, погодилася роззброїтися і залишатися дома стоянки до закінчення війни (1943 року вона приєдналася до сил " Вільної Франції " ). Пізніше без єдиного пострілу британці захопили французькі кораблі, які стояли на якорі в єгипетській (тоді - колонія Великобританії) Олександрії, і атакували французьку базу в Дакарі (нині - Сенегал), проте частина кораблів, що знаходилися там, пробилася до французького Тулону. Останній акт трагедії стався 1942 року: вже німецькі та італійські війська спробували захопити основну базу французького флоту - Тулон (тоді контролювався урядом Віші, союзному Німеччині). Щоб не віддавати свої кораблі, французькі моряки затопили або підірвали більшість із них, включаючи 3 лінкори та 7 крейсерів.

У 1983 році президент США Рональд Рейган наказав провести превентивну військову операцію проти острівної держави Гренада. Формальне рішення про застосування військової сили було прийнято Організацією Держав Східної Частини Карибського Моря. Президент США заявив, що "готується кубинсько-радянська окупація Гренади", а також, що на Гренаді створюються склади зброї, які можуть використати міжнародні терористи. Безпосереднім приводом початку військової операції стало взяття в заручники американських студентів владою Гренади. Як з'ясувалося пізніше, студентам не загрожувала небезпека. Влада Гренади не збиралася брати їх у заручники, а просто вирішила надати охорону, оскільки незадовго до цього на острові почалися збройні сутички, внаслідок яких лідер гренадських марксистів, які незадовго до цього прийшли до влади, був убитий своїми соратниками. Після захоплення острова також з'ясувалося, що гренадські військові склади були заповнені старим радянським озброєнням. Перед початком вторгнення США оголосили, що на острові знаходиться 1,2 тис. кубинських командос. Після цього було встановлено, що кубинців було не більше 200, третину з них складали цивільні фахівці.

Превентивні удари кілька разів ефективно використав Ізраїль. Зокрема, 1981 року його бойові літаки розбомбили іракський ядерний реактор в Осіраку. Ірак створив свою ядерну програму у 1960-ті роки. Франція погодилася поставити Іраку дослідницький реактор. Саме він здобув популярність як "Осірак". Ізраїль спочатку розглядав реактор як серйозну загрозу своїй безпеці, оскільки Саддам Хусейн неодноразово обіцяв стерти єврейську державу з землі. Військова операція була надзвичайно ризикованим вчинком: атака могла бути розцінена арабськими державами як акт агресії, що могло спричинити великомасштабну війну. Могли наслідувати й інші неприємні для Ізраїлю наслідки, наприклад економічне ембарго з боку США та країн Європи. Рішення про атаку Осірака було остаточно ухвалено після того, як ізраїльська розвідка повідомила, що Франція готова відвантажити Іраку 90 кг збагаченого урану для Осірака. На той час ізраїльська розвідка вважала, що Ірак має 6 кг збройового плутонію, якого достатньо для створення одного ядерного заряду. У результаті ізраїльська авіація розбомбила реактор. Багато держав світу та Рада Безпеки ООН засудили дії Ізраїлю. Проте жорсткіших санкцій міжнародного співтовариства не було. У 1991 році, після вторгнення армії Саддама Хусейна до Кувейту, дії Ізраїлю набули іншого тлумачення: вони були визнані необхідними. Остання така історія сталася в 2007 році, коли ізраїльські літаки розбомбили невказані об'єкти на території Сирії. Інформація щодо цього дуже обмежена і суперечлива, за деякими джерелами було знищено якийсь ядерний об'єкт.

Колишній помічник економічної політики міністра фінансів США Пол Робертс стверджує, що США виношують плани ядерної війни з «ворогами Америки».


Ось слова доктора Робертса:
«Вашингтон планує завдати попереджувального ядерного удару не лише по Росії, а й, можливо, по Китаю. У Вашингтоні досить багато тих, хто підтримує ідею ядерної війни, роблячи заяви на кшталт «Яка користь від ядерної зброї, якщо її не використати»... Тим часом застосування лише одного відсотка ядерної зброї, що знаходиться в розпорядженні США та Росії, призведе до знищення не менше двох мільярдів людей. А якщо висадити в повітря половину ядерного арсеналу наших двох країн, то життя на планеті Земля припинить своє існування».
Далі доктор Робертс продовжив так:
«Я говорив про це протягом кількох років. Я попереджав, що політика адміністрації Буша змінила американську військову доктрину таким чином, що роль ядерної зброї більше не розглядається як можливість відповіді на агресію щодо Сполучених Штатів. Тепер воно набуло статусу засобу для превентивного обеззброюючого ядерного удару. Зараз наша доктрина полягає в тому, що ми можемо розпочати ядерну війну проти будь-кого, хто нам не подобається, або того, хто з нами не згоден, або того, хто (як нам здається) може готуватися до війни з нами. Ця доктрина поширюється і на ті країни, які не мають ядерної зброї».
Чому Росія може стати мішенню для американських ядерних ракет? Робертс відповідає на це запитання таким чином:
«Росія – це величезна країна з величезними ресурсами. Цих ресурсів достатньо, щоб завадити Вашингтону зберегти світове панування. Тому Росія завжди була мішенню для доктрини ядерної війни. Як вони це здійснюють? В даний час Сполучені Штати розміщують поблизу російських кордонів бази своєї системи протиракетної оборони. За часів Рейгана це називалося "Зоряні війни". Ці ракети призначені для перехоплення міжконтинентальних балістичних снарядів. Тому, якщо ми завдамо удару по Росії і перетворимо її на пустелю, і Росія натисне свою ядерну кнопку, запустивши у відповідь міжконтинентальну балістичну ракету у бік США, то ця ракета буде збита системою протиракетної оборони і з Америкою нічого не станеться. Нині у Вашингтоні превалює ідея, що Сполучені Штати можуть виграти ядерну війну, тому що вони мають ПРО».
Отже, чи можна сказати, що Америка у безпеці? Робертс вважає, що це зовсім не так:
«Навіть якщо американським містам і вдасться уникнути відплати, американці все одно загинуть від радіації та «ядерної зими»… клімат різко зміниться, і температура стрімко знижуватиметься щодня протягом трьох років. Зрозуміло, що в таких умовах на землі нічого не зростатиме. І це, крім того, що робить з людьми радіація. Це дуже серйозна ситуація, що Сполучені Штати дійсно виношують плани ядерної війни і хотіли б стерти Росію та Китай з Землі, і все заради того, щоб ніхто не заважав Вашингтону нав'язувати світові свою волю. Це кричуще зло».
Чому про це не говорять у американських національних ЗМІ? На це доктор Робертс, який свого часу обіймав посаду головного редактора Wall Street Journal, каже:
«New York Times та Washington Post беруть у цьому участь. Вони повністю підтримують ці війни. Пояснюється це просто - вони куплені або залякані, тому що якщо ви скажете щось негативне про Вашингтон, то будете оголошені антиамериканцем. У цьому суть абсурду».
Що якщо Росія та Китай першими завдадуть удару? Ви не припускаєте такої можливості? Лікар Робертс відповідає:
«Те, що я вам говорю – це загальнодоступна інформація. Це не просто моя думка. Це відкрито і кожен може це прочитати. І росіяни та китайці все це усвідомлюють… Для Вашингтона це дуже небезпечна доктрина, як і її здійснення за допомогою розгортання системи ПРО у Польщі… Американські бази вже є у Польщі та їх буде більше. Польський уряд підписав людству смертний вирок… Вони дали Вашингтону впевненість, що вони можуть зробити удар по Росії без жодних наслідків для себе… Звичайно, ці системи ніколи не працюватимуть так, як замислювали люди, які їх створювали. У цій війні не буде переможців. Це просто невігластво. Проте віра у можливість перемоги робить перспективу ядерної війни дедалі ймовірнішою».

9-02-2016, 06:00

Постійно читаєш у світових ЗМІ статті, в яких відомі західні журналісти та аналітики міркують про превентивний удар США та Заходу по Росії з підтекстом: витримає, а може, не витримає, і вже час? Як про якусь само собою зрозумілу можливість. Адже Росія, кричать західні ЗМІ, така «агресивна», тож Захід має на це право.

Італійська Il Giornale пише про Калінінградський регіон РФ: «перебуваючи в ізоляції від Росії, якщо не рахувати морські шляхи, Калінінград завжди розглядався як слабка ланка в новій російській стратегії, однак він був достатньо укріплений, щоб завдати максимальної шкоди у разі превентивного удару з боку НАТО». На думку американського генерала Франка Горенка, "це вкрай небезпечна ситуація".

Італійські журналісти та американські генерали дійшли висновку, що превентивний удар по Калінінграду не принесе бажаних результатів, надто добре захищений, на жаль? Нещодавню зустріч Нуланд-Сурков у тому ж Калінінграді західні ЗМІ розшифровували і як попередження Нуланда про «неминучий напад» НАТО на Росію.

Нещодавно Бі-бі-сі знову відзначилася: зняла як би «документальний», із використанням відеосюжетів війни на Донбасі, фільм «Третя світова війна: у командному пункті». Це, так би мовити, фільм-попередження з міркуваннями відомих англійських екс-політиків про те, як може (чи буде?) виглядати «агресія» Росії проти Латвії, із застосуванням атомної зброї проти англійського військового корабля. А по Швеції на навчаннях моделюються ядерні удари російської авіації, заявляє навздогін цілий генсек НАТО Столтенберг, але без доказів.

Строго кажучи, це називається підготовкою західного обивателя до раптового нападу НАТО на Росію, що «знезброює», і його виправдання. Особливо враховуючи образи та дифамацію російського президентавже урядовими чиновниками США та Британії.

А в цей час аналітики «агресивної Росії» як води до рота набрали, і бояться слово сказати у властивій їй «агресивній манері». Порушимо цю хибну традицію.

З одного боку, повторимо, ми бачимо підготовку не лише західного, а й світового громадської думкидо превентивного ядерного удару США по Росії, який нібито «знезброює» і тому ніби майже «гуманний». Якби Росія не мала атомної зброї, то атомний напад США на Росію-СРСР давно відбувся, згідно з вже розсекреченим американським планом «Дропшот», або стався напад на Росію за югославським сценарієм, про який відкрито мріють багато західних високопоставлених політиків-аналітиків. Ядерні сили Росії заважають здійснитися югославсько-російському сценарію, але інформаційна агресія Заходу вже почалася.

Розумію цю небезпеку з огляду на посилену пропагандистську агресію в західних ЗМІпроти Росії, яка фактично є підготовкою до військового нападу (саме так діяла гітлерівська Німеччина перед своїми бліцкригами), може, й Росії варто поміркувати про превентивний гуманний удар, що «знезброює» по Заходу, від США до Європи? Чому ні, якщо Захід такі стратегії публічно обговорює?

Наш «Стратфор» міг би сказати у відповідь, що у Великій грі випадковостей не буває, і пропагандистська атака Заходу на Росію є провісником раптового та віроломного військового нападу. Росія намагається попередити Захід про наслідки, ще й тому здійснюється військова операціяВКС Росії у Сирії – це демонстрація військових можливостей Росії. Того, наприклад, може статися в Україні, якщо Росії доведеться проводити там миротворчу операцію з роззброєння бандерівських неонацистських формувань. Щоб не довелося застосовувати ВКС в Україні, Росія і проводить показово-бойові навчання у Сирії.

Чим вони при цьому думають, незрозуміло, бо у разі Великої війни Україна стане головним полем цієї війни, і на що воно перетвориться – важко навіть уявити. У той час як Росія може розраховувати на збереження своїх східних регіонів та Сибіру. Втім, що говорити про галицькі рагуля, коли і європейські мудреці ставлять бази США на своїй території.

Тому Росія може вимагати негайного припинення пропагандистської агресії в західних ЗМІ, і дезавуювання провокаційних матеріалів, що вже вийшли, на зразок війни в Прибалтиці від Бі-бі-сі. І денацифікацію бандерівського режиму. Якщо цього не станеться, Росія може прийняти цю інформаційну війну всерйоз як підготовку до раптового військового нападу на неї, що війна із Заходом неминуча…

У ситуації пропагандистської агресії, «людський фактор» може накластися на збій у комп'ютерних мережах МО РФ, або ще якусь випадковість, і Захід сам може отримати перший гуманний удар, який «знезброює». Так, потім Росія відшкодує завдані збитки, в розумних межах і з позиції сили. Адже, зрештою, Захід сам винен: своїми планами превентивних ударів і пропагандистською кампанією спровокував "глобальний гуманний" удар Росії, вона теж стала вважати його за можливе.

При цьому, швидше за все, жодного вторгнення Росії ні до Прибалтики, ні до Грузії, ні до Європи, ні до Америки, про які говорять Стратфор і Бі-бі-сі, не буде. Навіщо? Кого треба дістати, ми й так дістанемо! – вже відповів на це запитання президент Путін. У цьому немає оперативної потреби.

Загалом Росії сьогодні втрачати нічого. Росія-СРСР здала Заходу Варшавський договір, здала свої союзні республіки, і що? Нас дали спокій? Холуйство перед Заходом нашої ліберальної колони говорить про те, якою буде «цивілізована» Заходом Росія. На думку наших лібералів, Росія має терпіти і захищатися, але так, щоб не нашкодити Заходу і прогресу його геєподібних цінностей. І навіщо нам такі цінності та ліберальне холуйство?

Ліберальна наша колона чомусь впевнена, що військова та економічна могутність США - це назавжди, що це якась константа, не схильна до впливу часу, криз і катастроф. А ми подивимося, не поспішатимемо. Збережемо суверенітет Росії, а там, дивишся, США розваляться, як СРСР. Свободу поневоленим народам Америки та Європи!

Завдання наших лібералів - породити прозахідні упадницькі настрої в Росії, та обґрунтувати необхідність відступу Росії перед Заходом, здавати позиції все далі і далі. Станіслав Бєлковський, який міркував про багатства Путіна на Бі-бі-сі, в ефірі «Ехо Москви» сказав чесно, що зазвичай йому не властиво: «Росія потребує того, щоб Захід її дотиснув». А ми йому відповідаємо: Захід потребує того, щоб Росія його відкалібрувала. І ліберальна наша колона теж цього дуже потребує…

Новини партнерів:

Передбачатиме можливість завдання превентивних ядерних ударів - це повідомлення стало однією з головних сенсацій останніх днів. Які ж зміни внесено до головного військового документа Росії і наскільки вони серйозні?

Слід зазначити, що відмова від радянського зобов'язання «не застосовувати ядерної зброї першою», яка виключала превентивний удар, відбулася ще наприкінці 90-х років, після югославського конфлікту і вчень Збройних сил Росії «Захід-99», що послідували за ним.
Метою навчань було відпрацювання дій у разі конфлікту з блоком НАТО на кшталт югославського.

За результатами маневрів було встановлено, що протистояти можливій агресії із Заходу Росія може лише з використанням ядерної зброї, що викликало низку помітних змін у схемах застосування цієї зброї, особливо тактичної. «Поріг застосування» цієї зброї було знижено, крім того, саме тоді Росія фактично відмовилася від радянського зобов'язання не застосовувати ядерну зброю першою.

Такий крок виглядав цілком природним в умовах значної переваги сил НАТО як якісної, так і кількісної. І за останні 10 років його актуальність аж ніяк не зменшилася, що й призвело до юридичного закріплення цієї можливості в основному військовому документі.

Що таке взагалі воєнна доктрина? Це система положень, що визначають завдання військового будівництва, підготовки країни та армії до війни, і, нарешті, способи та форми ведення війни. Ці положення залежать від політичного режиму, форми правління, економічного та технологічного розвитку, а також від уявлень авторів доктрини про характер очікуваної війни.

Остання радянська військова доктрина, прийнята 1987 року, мала яскраво виражений оборонний характер. Відбулася відмова від терміна «імовірний противник», СРСР підтвердив раніше оголошені його лідерами зобов'язання не розпочинати перших військових дій та не застосовувати першим ядерну зброю.

Незабаром після ухвалення цієї доктрини СРСР упав. Російська Федерація, що стала його правонаступником, опинилася перед необхідністю наново визначати своє місце у світі та розробляти військову доктрину.

У доктрині 1993 року Росія також заявила, що вона не має ймовірних супротивників, і взяла зобов'язання не використовувати військову силу, крім самооборони. Ядерна зброя почала розглядатися не як засіб ведення бойових дій, бо як політичний засіб стримування. Щодо військового потенціалу було прийнято принцип «розумної достатності»: потенціал має підтримуватися на рівні, адекватному існуючим загрозам.

Подальший розвиток подій, як було зазначено, змусило скоригувати ряд положень доктрини. Зокрема, було оголошено, що ядерна зброя може використовуватися для відображення агресії, у тому числі із застосуванням звичайних засобів ураження.

Нова військова доктрина Росії виходитиме з поділу воєн на великомасштабні, регіональні та локальні, а також виділення неоголошених воєн - міждержавних та внутрішніх збройних конфліктів. При цьому, за словами секретаря Радбезу Росії Миколи Патрушева, застосування ядерної зброї для відображення агресії, у тому числі неядерної, можливе не лише у великомасштабній, а й у регіональній і навіть локальній війні.

Якими критеріями тепер керуватиметься верховне командування Збройних сил, віддаючи наказ про застосування ядерної зброї? Фактично потрібна лише одна умова: конфлікт, який створює критичну загрозу для національної безпеки Росії. Під цю умову потрапляє як великомасштабна війна з великим блоком іноземних держав, так і, скажімо, гіпотетичний конфлікт з однією або декількома розвиненими у воєнному відношенні державами через територіальні суперечки.

Чим спричинене подібне зниження порога застосування ядерної зброї – аж до локальних конфліктів? По-перше, загальним зменшенням військового потенціалу Росії в порівнянні з радянським часом, що призвело до збільшення кількості держав, конфлікт з якими може стати критичною загрозою для національної безпеки. По-друге, очевидна загальна дестабілізація обстановки у світі, де все більше країн отримують у своє розпорядження зброю масового ураження, яке бажано нейтралізувати до його застосування.

По-третє, відзначимо загальне вдосконалення самої ядерної зброї. Сучасні спецбоєприпаси значно компактніші і «чистіші» за своїх попередників. Вони доставляються до мети за допомогою ракет або бомб підвищеної точності, вони стали засобом залякування реальною зброєю, яку можна застосувати проти особливо важливих/захищених цілей, без наслідків у вигляді масштабного екологічного лиха, гарантованого при будь-якому масовому застосуванні боєприпасів попередніх поколінь.

У сфері звичайних озброєнь з того часу танки Т-55 змінили на Т-72 і Т-80, літаки МіГ-17 та Іл-28 на МіГ-29, Су-27 і Су-24 і так далі - багаторазово підвищивши та розширивши можливості сучасних армій. Такий же прогрес відбувся і в ядерній сфері, де сучасний боєприпас відрізняється від попередника 1950-х років так само, як авіабомба, що коригується - від надважкої вільнопадаючої "болванки".

Ядерна зброя, створена понад шістдесят років тому, довгий часзалишалося «букою», яким лякали, але застосування якого розглядали виключно як напередодні кінця світу. Помилкою було б припускати, що це становище збережеться й у умовах.

У військових колах Росії міцніє занепокоєння у зв'язку з виходом США із ДРСМД. Так, відставний генерал зазначив, що можливе розміщення американських ракет середньої дальності в Європі може зробити марною знамениту систему «Периметр» (вона ж «Мертва рука»). Але головне не в цьому: зміни можуть торкнутися навіть військової доктрини Росії.

Колишній начальник Головного штабу Ракетних військ стратегічного призначення (1994-1996 роки) генерал-полковник Віктор Єсін нарік, що після виходу США з договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності (ДРСМД) російська система автоматичного ядерного удару у відповідь «Периметр» може виявитися марною.

Система «Периметр» була розроблена і поставлена ​​на бойове чергування ще за часів СРСР (хоча часом і висловлюються сумніви, що вона взагалі існує). Ця система в автоматичному режимі виявляє ознаки ядерного удару у разі раптової атаки супротивника. І якщо при цьому виявляється ліквідоване військово-політичне керівництво країни, то «Периметр» запускає «командну» , що активує решту російських ядерних сил, які завдають удару у відповідь по противнику. Ця система свого часу стала для Заходу дуже неприємним сюрпризом і її одразу прозвали «Мертвою рукою».

"Коли вона спрацює, у нас вже залишиться мало коштів - ми зможемо запустити тільки ті ракети, які виживуть після першого удару агресора", - пояснив Єсін в інтерв'ю газеті "Зірка". За його словами, розмістивши в Європі балістичні ракети середньої дальності (якраз ті, що заборонені ДРСМД), США зможуть знищити основну частину російських ракетних засобів у європейській частині, а решту перехопити на траєкторії польоту за допомогою ПРО.

Нагадаємо, у жовтні президент США Дональд Трамп заявив про вихід із ДРСМД. Цей договір, підписаний СРСР та США у 1987 році, забороняє сторонам мати балістичні та крилаті ракети наземного базування з радіусом дії від 500 до 5500 км. Розрив цієї угоди ламає всю систему ядерної та ракетної безпеки і неминуче спричинить дії у відповідь з боку Росії.

Справа в тому, що виходом із ДРСМД американці фактично розв'язують собі руки на створення та розміщення ракет малої та середньої дальності, у тому числі, наприклад, і в Європі. Небезпека таких ракет у критично малому підлітному часі, що дозволяє завдавати другу миттєві ядерні удари, що обеззброюють. Мабуть, виходячи з усього цього генерал-полковник Віктор Єсін і задумався про ефективність «Мертвої руки». І про те, чи ефективна в цілому російська концепція зустрічного у відповідь – а не превентивного – ядерного удару. Превентивний ядерний удар передбачає американська військова доктрина.

Редактор журналу «Арсенал Вітчизни» Олексій Леонков пояснив, що перший удар, що обеззброює, не завжди навіть наноситься ядерними засобами. «Згідно з американською стратегією миттєвого удару, він може бути завданий неядерними засобами, щоб ліквідувати позиційні райони наших балістичних ракет та пересувних ракетних комплексів. А все, що залишиться, доб'ють за допомогою систем ПРО», – наголосив він.

Проте віце-президент Російської академіїракетних та артилерійських наук, доктор військових наук Костянтин Сівков не погоджується, що вихід США з договору може зробити «Периметр» неефективним. «В умовах виходу американців із ДРСМД ця система особливо потрібна, її потрібно вдосконалювати та модернізувати», – заявив Сівков.

Усі ядерні засоби разом знищені бути не можуть у принципі, а це означає, що «Периметр» не втратить ефективності, пояснив експерт. «Ракетні підводні човни, що знаходяться на позиціях у морі, навряд чи будуть знищені. Крім того, в умовах загрозливого періоду буде піднято в повітря стратегічних бомбардувальників з крилатими ракетами на борту, і вони теж не зможуть бути знищені», – пояснив співрозмовник.

Коефіцієнт кінцевої ймовірності знищення, на думку Сівкова, лежить в межах 0,8, тобто навіть при найнесприятливішому розвитку подій як мінімум 20% ядерного потенціалу для удару у відповідь у Росії залишиться. «Удар ракетами середньої дальності не буде одномоментним, він буде тривалим. І цієї тривалості може вистачити для того, щоб забезпечити удар у відповідь або «Периметром», або з командного пункту», – додав він.

«Коли американці прораховували можливості нашого удару у відповідь після їх першого обеззброюючого, то дійшли висновку, що 60% наших ракет збережеться, і у відповідь завдадуть непоправної шкоди. Вже майже 70 років ми живемо фактично під ядерним прицілом, і наявність у нас ядерного дозволяє зберігати стримуючий баланс. Якби в американців була можливість завдати удару по Росії, за яким би не було відповіді, вони б за ці роки вже їй скористалися», – наголосив Олексій Леонков.

Тим не менше, військові все ж таки вважають, що Росії потрібно робити додаткові кроки на випадок розміщення США ракет малої та середньої дальності в Європі. За словами Єсіна, Росії необхідно прискорено налагоджувати випуск своїх ракет середньої дальності, а також наголошувати на розвитку гіперзвукової зброї, відповідей на яку на Заході ще немає.

«Якщо відверто, ефективної відповіді на американські ракети середньої дальності в Європі ми поки що не маємо», – з тривогою зазначив генерал.

«Для того щоб забезпечити захист від американських ракет середньої дальності, у разі їх розміщення в Європі, Росія може оснастити свої ракети середньої дальності звичайними зарядами, щоб уже в умовах ведення неядерних бойових дій завдати ударів звичайною зброєю за командними пунктами американців та за їхньою системою». , – наголосив Костянтин Сівков. Він також вважає, що необхідно збільшити мобільну складову стратегічних ядерних сил, а саме: розгорнути залізничні ракетні комплекси, збільшити кількість мобільних ракетних комплексів «Ярс», підводних човнів з балістичними ракетами, літаків стратегічної авіації та аеродромів базування для них.

Олексій Леонков у свою чергу зазначив, що на сьогоднішній день майже закінчено створення нової повітряно-космічної системи оборони країни, до якої входять комплекси ППО та системи попередження про ракетний запуск, пов'язані з автоматизованою системою управління. Тобто на додаток до «Мертвої руки» створюється «живіша» система швидкого реагування.

Крім того, генерал-полковник Віктор Єсін зазначав, що якщо США почнуть розгортати в Європі свої ракети, нам нічого не залишиться, як відмовитися від доктрини удару у відповідь і перейти до доктрини попереджувального удару.

Костянтин Сівков також упевнений, що РФ необхідно змінити військову доктрину та включити до неї можливість запобіжного удару. Проте він впевнений, що це не скасовує потреби модернізувати систему «Периметр».

Леонков згоден, що у разі розміщення в Європі американського ядерного арсеналу у вигляді ракет середньої дальності існуюча в РФ доктрина удару у відповідь, швидше за все, буде переглядатися.

Микита Коваленко