Повторити правопис дієприкметників і дієприслівників. Причастя та дієприслівник: визначення, правопис, правила
Дієпричастя ... Яка ж це особлива частина мови! Чи форма дієслова? Чи щось інше? Адже досі вчені ведуть спекотні суперечки про те, що таке ж дієприслівник. Це вилилося в те, що утворилося кілька точок зору на це питання. Спробуємо з'ясувати, що за «фрукт» такий дієприслівник, розберемося з його різновидами, а також дізнаємося про суфікси дієприслівників.
Форма дієслова чи частина мови?
На сьогоднішній день серед лінгвістів немає єдиної думки, до чого слід віднести дієприслівник. Розглянемо погляду відомих мовознавців з цього питання.
1. Відомий лінгвістБогородицький В. А. відносить дієприслівник до ... прислівників! Адже справді, схожість є! Наприклад: я відповів ШВИДКО (говірка) і я відповів НЕ РОЗДУМУЮ (дієприслівник) - відповідають на те саме питання - ЯК?
Здавалося б, не роздумуючи - просте але все-таки воно містить ознаку процесу, як би додаючи основну дію дієслова ВІДПОВІДІВ.
Дуже неоднозначна думка, але все має місце бути.
2. Такі мовознавці, як Шанський Н. М. і Бабайцева В. В., вважають дієприслівник правда, з застереженням «особлива». Воно, як і іменник або прикметник, має низку ознак, яких не мають інші частини мови. Самостійно вживається у реченнях, має свої схеми словотвору. То чому б не зарахувати її до частин мови?
3. Шведова Н. Ю., одна зі упорядниць «Граматики-80», а з нею і Гвоздєв А. Н., вважають дієприслівник однією з форм дієслова, незмінна і неспрягаема. І тут не можна не погодитися: «тато» дієприслівника – це дієслово. Він дав йому свої ознаки, своє питання, дав йому ознаку дії, хай і додаткове.
Ось основні погляди досвідчених мовознавців. І кожен з них по-своєму правий, оскільки дієприслівник - це задоволена складна форма. Не дивно, що багато хто плутається в цьому питанні. У школах, залежно від програми, вивчає дієприслівник 7 клас, і відносять його до особливої дієслівної форми або до частини мови, відразу застерігаючи, що точної думки немає досі.
Ознаки дієслова у дієприслівників
Найголовніша схожість дієприслівників з дієсловом виявляється у тому, що останні від них і утворені. Тобто, кожна дієприслівник утворюється тільки від дієслів і ніяк інакше, а також позначає дію, тільки не основну, а додаткову.
- Перехідність (поєднання з дієсловом у знахідному відмінку без прийменника):
Переходити вулицю (вин. пад., немає прийменника), приголубити собаку (вин. пад., немає прийменника).
Що перейняли дієприслівники від прислівників
Як ми вже з'ясували, «батьком» дієприслівників є дієслово. А ось «мамою» можна сміливо назвати прислівник, саме від цих частин мови воно і взяло ознаки.
Від прислівника дієприслівник дісталися:
- Найголовніше – незмінність. Так само як і прабатько, воно не схиляється і не відмінюється, а тому не має жодного закінчення, навіть нульового.
Говорити голоснопро (прислівник) - говорити прикрикуючи(дієприслівник).
- Примикання - і та, й інша форма має лише такий синтаксичним зв'язком.
Як утворилися дієприслівники недосконалого вигляду
Форму такі дієприслівники беруть від дієслова, теж, звичайно, несов. виду, а до неї вже приєднуються суфікси. Суфікс А (Я) утворює дієприслівник недосконалого виду:
Дивитись – дивлячись, бігати – бігаючи, бурчати – бурчачи.
У тому випадку, коли дієслово має суфікс -ВА, таке дієприслівник утворюватиметься від інфінітиву дієслова:
Виправдовувати – виправдовуючи, карати – караючи, заламувати – заламуючи.
Деякі дієслова утворювати недосконалі дієприслівники не можуть:
- недосконалі дієслова, що мають суфікс -НУ: гаснути, крикнути;
- односкладові дієслова, основа яких закінчується на А або І: бити, спати;
- деякі дієслова просто не мають дієприслівників досконалого вигляду: колоти, кликати, їхатита інші.
Дуже рідко ми можемо зустріти суфікси дієприслівників -УЧІ або -ЮЧІ. Це вже застаріла форма, проте іноді вживається в мові.
Бути – будучи, грати – граючи.
Дієприслівники, що мають досконалий вигляд
Така форма утворюється не від дієслів у часі, як від інфінітиву. До нього додаються суфікси -В або -ВШІ або -ШІ:
Зробити - зробивши, переписати - переписавши, наїстися - наївшись, принести - принісши.
Від мають суфікс -ВШІ, утворюється тільки зворотне досконале дієприслівник.
Роль у реченні
Дієприслівники, як і прислівники, у реченнях завжди виконують роль обставини:
Награвшись, я пішов додому. Він сидів у кімнаті тихо, не заважаючи.
Варто сказати і про таку важливу конструкцію в російській мові, яка утворюється від дієприслівника. Це називають дієприслівник із залежними від нього словами.
Наприклад, дієприслівник роблячисаме собою одиночне, що має нічого у підпорядкуванні. А от роблячи роботу- це вже дієприкметник, оскільки тепер до слова роблячиприєдналося залежне слово роботу.
Учні, виконуючи роботу, користувалися текстом.
Дієпричетний оборот прийнято відокремлювати (виділяти) комами з обох сторін. Незалежно від становища головного слова, якого воно належить. До речі, головним словом для всього обороту буде дієслово. Адже головне завдання дієприслівника - доповнити дію основного дієслова.
Дієпричетний оборот, будучи дуже виразною конструкцією, найчастіше вживається в художній літературі, прикрашаючи промову. У розмовній промові чомусь цей оборот не прижився. Ймовірно, через свою барвистість. У житті ми намагаємося використовувати простіші пропозиції.
Дієприслівники - це дуже загадкова річ у російській мові. Ми досі не можемо назвати її ані частиною мови, ані формою дієслова. Але тепер, знаючи всі особливості, можна вибрати відповідний для кожного погляд вченого. Дієпричастя прикрашає нашу мову, робить її більш досконалою, правильною. А використання дієприкметників обертів перетворює будь-який нудний текст на справжній літературний твір.
Правопис суфіксів дієприкметників.
1. Якщо дійсне причастя справжнього -часу утворено від дієслова І відмінювання, то пишеться суфікс -ущ- або -ющ- (літати - літаючий, кликати - кличе),Якщо ж дійсне дієприкметник теперішнього часу утворено від дієслова II відмінювання, то пишеться суфікс -ащ-або -ящ-(дзвонити - дзвонить, дивитися - дивиться)
Виняток: гидувати - марне;
2. Якщо пасивне причастя справжнього єре-,. Мені утворено від дієслова I відмінювання, то пишеться I суфікс -ем- або -ом- (малювати - малюваний, вісті - ведений),
Якщо ж пасивне причастя теперішнього часу утворено від дієслова II відмінювання, то пишеться суфікс -ім-(возити - возимий),
Виняток: рухомий;
3. Якщо пасивне причастя минулого часу утворено від дієслова на -ать, - ять, то пишуться суфікси -анн-, -янн- (прочитати - прочитаний, розвіяти - розвіяний),
Якщо пасивне дієприкметник минулого часу утворено від дієслова на -еть, -ить, -ти, -ч, то пишеться суфікс -енн-(запрягти - запряжений, врятувати-врятований);
4. У дійсних дієприкметниках минулого часу перед суфіксом -вш- пишеться та ж голосна, яка стоїть перед суфіксом -л- в дієслові минулого часу (або перед суфіксом -ть в інфінітиві): клеї-вш-ий (клеї-л, клеї- ть), що плекав (плекав, плекати).
5. Правопис н і нн у суфіксах пасивних дієприкметників минулого часу:
| пишеться -н- | пишеться -нн- |
| 1. У коротких пасивних дієприкметниках минулого часу (розвіяний, прочитаний); 2. У віддієслівних прикметників, утворених від дієприкметників і які мають при собі приставок чи залежних слів (правлений рукопис) |
1. У повних дієприкметниках, що мають при собі приставки (крім не-): розвіяний, запряжений; 2. У повних дієприкметниках, якщо вони мають при собі залежні слова (направлений редактором рукопис). |
-енн-, -ённ-, якщо у дієслові минулого часу перед суфіксом -л- (або в невизначеній формі перед-ть) є голосна і: вирощ-енн-ий (виростив, виростити); якщо дієприкметники утворені від дієслів, у яких перед суфіксом невизначеної форми -ти стоїть приголосна: привез-ённ-ий (привез-ти).
Суфікси дієприслівників
Дієприслівники досконалого виду утворюються від основи інфінітива дієслів досконалого виду за допомогою суфіксів -в, -вши (за допомогою цього суфікса дієприслівника утворюються від зворотних дієслів), -ши: сказати - сказавши, вмитися - вмившись, влізти - влізши.Дієприслівники досконалого виду можуть бути утворені і від основи простого майбутнього часу за допомогою суфікса -а (-я): прочитають - прочитавши, знайдуть - знайшовши. Особливо поширені дієприслівники досконалого виду на -а (я) у стійких поєднаннях: поклавши руку на серце; склавши руки; абияк, стрімголов, скріпивши серце та ін.
Дієслова з суфіксом -ва-, який випадає в даний час, в дієприслівнику зберігають цей суфікс: визнають - визнавати - визнаючи (визнавати)
Дієприслівники від дієслів бути і крастися мають суфікс -учи-: будучи, крадучись.
Суфікси прислівників
1.Прислівники з приставками на-, за-, в-мають суфікс-о: праворуч, засвітло, вліво.2.Прислівники з приставками з-, до-, с- мають суфікс-а: давно, насухо, знову (але: замолоду, відразу).
Примітка 1. Деякі прислівники з-, до-, с- мають суфікс -о, тому що утворені від слів із зазначеними приставками: достроково (достроковий), злякано (переляканий).
Примітка 2. Деякі прислівники з приставкою мають суфікс -у: даремно, багато, помалу.
Правопис суфіксів дієприкметниківта дієприслівників
1. Якщо дійсне причастя теперішнього часу утворено від дієслова І відмінювання, то пишеться суфікс -ущ- або -ющ-(літати - літаючий, кликати - кличе), якщо ж дійсне дієприкметник теперішнього часу утворено від дієслова II відмінювання, то пишеться суфікс -ащ-або -ящ-(дзвонити - дзвонить, дивитися - дивиться). Виняток: гидувати - блискучий.
2. Якщо пасивне причастя теперішнього часу утворене від дієслова І відмінювання, то пишеться суфікс - їм-або -ом-(малювати - малюваний, вести - ведений), якщо ж пасивне причастя теперішнього часу утворено від дієслова II відмінювання, то пишеться суфікс -їм-(возити – возимий).
Виняток: рухомий.
3. Якщо пасивне причастя минулого часу утворене від дієслова -ать, - ять, то пишуться суфікси -ан-, -ян-(прочитати - прочитаний, розвіяти - розвіяний), якщо пасивне причастя минулого часу утворено від дієслова на - еть, -ити, -ти, -ч, то пишеться суфікс -ен-(запрягти - запряжений, врятувати-врятований).
4. Перед суфіксами -у (-воші)в дієприслівниках досконалого вигляду пишеться та ж голосна, що і перед суфіксом -л у минулому часі, наприклад: образивши (образив), кинувши (кинув), розтанув (розтанув), забарився (забарився).
5. Правопис н і нн у суфіксах пасивних дієприкметників минулого часу:
5.8 Правопис прислівників
1. Якщо прислівник утворено від короткого прикметника і має приставку в-, на-або за-, то на кінці пишеться голосна (направо, вліво, наново).
якщо ж прислівник також утворено від короткого прикметника, але має приставку до-, з-, с-, то на кінці пишеться голосна а (праворуч, зрідка, добіла).
2. На кінці прислівників після шиплячої завжди пишеться ь (м'який знак). Виняток: вже, заміж, невтерпі.
|
Прислівники пишуться разом: |
Прислівники пишуться через дефіс: |
Нареченные поєднання пишуться окремо: |
|
якщо вони утворені шляхом з'єднання прийменника з прислівником(назавжди) або з коротким прикметником(наглухо, вліво) |
від повних прикметників або прислівників, що закінчуються на -ому, -йому, -ки, -ьи (по-моєму, no-старому, по-російському, по-котячому) |
якщо вони складаються із іменників з прийменником між ними(віч-на-віч, пліч-о-пліч) |
|
якщо вони утворені шляхом додавання прийменників у та на до збірногочисельному(втричі, надвоє) |
якщо вони утворені за допомогою приставки в-(во-) від порядкових числівників(по перше по друге по третє) |
якщо вони є поєднання з прийменниками без, до, на, зі т.д. (без утримаю, на бігу, з ходу) |
|
якщо вони утворені шляхом додавання прийменника до повного прикметника або займенника(вручну, відчайдушно, щосили) Виняток: якщо прикметник починається з голосної, то прийменник пишеться окремо (у відкриту) |
якщо вони утворені шляхом повторення одного або того ж прислівника або шляхом складання синонімічних слів(ледве, тихо-смирно) |
якщо іменник у складі цього поєднання зберегло деяке значення відмінкової форми(За кордон, на совість) |
|
якщо іменники, від яких утворені прислівники, в сучасній російській мові самостійно не вживаються(під замком, дощенту) |
якщо прикметник, від якого утворено прислівник, починається з голосної, то прийменник пишеться окремо(у відкриту) |
|
|
прислівники з просторовим значенням, утворені від таких іменників, як далечінь, висота, початокі т.д. (далеко, спочатку) |
примітка: якщо у реченні є пояснення до іменника, то тоді такі слова вже не прислівника, а поєднання іменника з прийменником і пишуться окремо (з початку книги),
якщо між приставкою-прийменником і іменником, від яких утворено прислівник, не можна поставити визначення, пишуться разом; якщо ж це можна зробити, то ці слова являють собою поєднання іменника з прийменником і пишуться окремо (пор.: змучити до кінця - прийти в кінець коридору).
Серед часто використовуваних, але погано відомих частин промови почесне місце займає дієприслівник. Одні лінгвісти вважають їх самостійною частиною мови, інші – особливою формою дієслова. Як би там не було, відрізняти дієприслівники корисно, адже вони завжди (за рідкісними винятками) виділяються на листі комами.
Як відрізнити дієприслівник
Насправді відрізнити дієприслівник від іншої частини мови неважко. Воно відповідає на незвичайні запитання: «Що роблячи? Що зробивши?», не змінюється і має суфікси, не схожі на жодні інші. Ось приклади дієприслівників: граючи(що роблячи? суфікс -я), отримавши(Що зробивши? Суфікс-в). Багато хто відрізняється дієприслівником саме за суфіксами.
Суфікси дієприслівників теперішнього часу
Дієприслівники бувають досконалого виду минулого часу та недосконалого виду теперішнього часу.
Нагадаємо, що у дієслів не одна, а дві основи, які можуть збігатися або не збігатися; від основи інфінітиву утворюється минулий час (у тому числі дієприслівника минулого часу), а від основи теперішнього часу - сьогодення (і дієприслівника теперішнього часу теж).
Дієприслівники сьогодення утворюються від основи сьогодення за допомогою суфікса -а або -я.
Щоб знайти основу теперішнього часу, відкинемо закінчення: читаю, основа читаю. Потім додамо суфікс -я і-отримаємо дієприслівник читаючи недосконалого виду.
Суфікси дієприслівників минулого часу
Дієприслівники досконалого виду минулого часу утворюються від основи інфінітиву дієслів досконалого виду за допомогою суфіксів -в, -вши, -ши.
Від інфінітиву (невизначеної форми) дієслова ми відкидаємо закінчення -ть, отримуємо основу інфінітиву і додаємо до неї необхідний суфікс: суфікс -в, якщо це звичайне дієслово з основою на голосну; -воші, якщо це зворотне дієслово з основою на голосну; -ши у зворотних дієсловах з основою на приголосну.
Прочитати , основа прочитана-, на голосну, дієслово не зворотне, додаємо суфікс -в, отримуємо «прочитавши».
Вми-ти-ся , основа уми ... ся, на голосну, дієслово зворотне, додаємо суфікс -воші, отримуємо «вмившись».
Випектися , нульове закінчення, все слово основа, додаємо суфікс -ши, отримуємо «спекшись» (к-ч чергуються).
З давніх часів збереглося в мові слово «будучи» - єдине дієприслівник, яке утворюється за допомогою суфікса -чи.
Приклади
Пропонуємо вам таблицю суфіксів дієприслівників з прикладами.
Що ми дізналися?
Дієприслівники теперішнього часу утворюються від дієслів недосконалого виду за допомогою суфіксів -а, -я; дієприслівники минулого часу утворюються від дієслів досконалого виду за допомогою суфіксів -в, -вши, -ши.
У курсі вивчення морфології школярі проходять тему «Суфікси дійсних та пасивних дієприкметників». У тонкощах та особливостях цієї групи розберемося докладніше.
Дієприкметник
Що це за цікаве явище? До сьогодні не вщухають суперечки лінгвістів. Думки розділилися: одні вважають причастя, оскільки воно має низку власних ознак. Інші ж упевнені, що це лише дієслівна форма. Якщо звернутися до історії його виникнення, можна дізнатися у тому, що воно утворилося саме від дієслова. Щоправда, зовні воно більше схоже на прикметник. Та й деякі функції він у нього запозичив: обидва вони відповідають одне питання (який?), і синтаксична роль вони однакова (визначення). Тому вчені сперечаються і не можуть дійти єдиного рішення.
Різні навчально-методичні комплекси, якими викладається російську мову в школі, теж по-різному підходять до цієї ситуації. Наприклад, М. М. Разумовська відносить дієприкметник до дієслівної формі, а У. У. Бабайцева - до самостійної частини промови. Але й у тому, й у іншому підручнику йдеться у тому, що досі незрозуміло, якої категорії його варто відносити.
Дійсні
Перш ніж розглянути суфікси дійсних і пасивних дієприкметників, необхідно знати, що цю частину мови прийнято ділити на великі групи за значенням. Першу називають дійсними. Таку назву вони отримали завдяки своєму призначенню: називати ознаки таких предметів, які виконують дію.
Розглянемо приклад: «Вітер, що дме з моря, шаленів».
Як ми можемо переконатися, вітер самостійно дмухав з моря, не вдаючись до чиєїсь допомоги і не зазнаючи жодного впливу. Саме такі форми і називають дійсними.
Ще приклад: "Собака, яка охороняла будинок, була великої породи".
Об'єкт у цій пропозиції оберігає будинок, тобто виконує дію самостійно. Таким чином, причастя, що «охороняла», належить до розряду дійсних.
Страждальні
Наступною групою, що має дещо інше призначення, є розряд пасивних дієприкметників. Вони так названі, тому що не виконують дію, а зазнають її.
Розберемо приклад: «Батьки, викликані до школи вчителем, були стурбовані».
У цьому реченні ми бачимо причастя «викликані». Воно утворилося від дієслова «викликати». Переконаємося, що батьки не самі вирішили прийти до школи, а на прохання викладача. Бачимо, що дію роблять вони самі, воно відбувається з них. Тому й відносять таке причастя до пасивних. Тобто батьки як би «страждають», відчуваючи на собі чиюсь дію.
Суфікси дійсних та пасивних дієприкметників теперішнього часу
Тепер коли ми розібралися в тонкощах цієї морфологічної групи, можна перейти до головної теми. Кожен із розрядів матиме свої особливості словотвору.
Суфікси дійсних та пасивних дієприкметників відрізнятимуться залежно від часу. Так, у час виділяють такі: -ущ і -ющ, і навіть -ащ і -ящ. Приклад: бунт, співає, тримає, говорить. Як бачимо, всі вони належать до дійсних. У жорстоких вони інші: -ом, -им, -ем. Приклад: привабливий, гнаний, засуджений.
У справжнього причастя тепер всі суфікси мають особливості правопису.
Якщо не знати правил, виникає багато питань. Наприклад, як потрібно писати: борець чи борець? У цьому нам допоможе дієслово, від якого утворюється це слово – боротися. Визначимо його відмінювання. Оскільки його основа закінчується на -от, то це 1 відмінювання. Тепер потрібно скористатися наступним правилом: якщо слово відноситься до 1 відмінювання, пишемо -ущ або -ющ. Якщо ж до другого - то -ащ чи -ящ. Таким чином, ми з'ясували, що в слові «борець» необхідно писати -ющ. Головне - знати, як визначати відмінювання у дієслів.
Краще допомагає запам'ятати суфікси дійсних та пасивних дієприкметників таблиця. Та й до того ж до неї завжди можна звернутися, якщо раптом правило вилетить із голови.
Суфікси дійсних та пасивних дієприкметників минулого часу
Тепер, розглянувши особливості освіти цієї частини промови у часі, ми можемо перейти до наступного етапу. Варто пам'ятати, що дієприкметники не можуть вживатися в майбутньому, тому далі говоритимемо про минуле. Цю ознаку вони запозичили у дієслова.
У час виділяють суфікси -вш і -ш. Наприклад: розтанутий, пророслий.
У жорстоких їх більше: -нн, -енн, -т. Наприклад: засіяний, прикріплений, наколотий.
І знову нам допоможе згадати суфікси дійсних та пасивних дієприкметників таблиця.
З першим розрядом все зрозуміло, ніяких труднощів не виникає, а ось із пасивним складніше. У деяких словах який завжди зрозуміло, який суфікс необхідно виділити: -нн чи -енн. Розглянемо слово «ображений» Здавалося б, що виділивши суфікс-ен, ми не зробимо помилки. Але це не так. Відповідно до правила, якщо дієслово, що утворив причастя, закінчується на -ть, -ять, -еть, то виділяємо суфікс -н.
У даному прикладі основа дієслова «скривдити» закінчується на -ть, тому ми визначаємо у причасті суфікс -н.
Візьмемо ще один приклад: «вбраний». І знову згадаємо правило: якщо дієслово закінчується на -ити, -ти чи -ч, то цьому випадку вживаємо тільки суфікс -енн.
Також надійдемо і в словах "спечений" (спекти), "принесений" (принести), "запитаний" (запитати).
Завдання
На уроках російської мови особливу увагувчитель приділяє тому, як і коли використовуються суфікси дійсних та пасивних дієприкметників. Вправи з цієї теми допоможуть найповніше розібратися у ній.
Спершу необхідно дати список дієслів і попросити хлопців визначити їх відмінювання. Потім варто дати завдання утворити від них причастя різних розрядів та часів.
Наприклад:
- колоть (1 спр.) - колючий (дійств., наст. вр.), колоючий (дійств., прош. вр.);
- говорити (2 спр.) - який провіщає (дійств., наст. вр), який говорив (дійство, прош. вр.);
- голити (1 спр., искл.) - голиться (дійств, наст. вр.), що голиться (дійств., прош. вр.), голений (страд., прош. вр.);
- образити (2 спр., искл.) - ображений (страд., наст. вр.), ображений (страд., прош. вр.).