Вироблення – це що таке? Вироблення як показник продуктивність праці. Облік виробництва та переміщення деталей, напівфабрикатів Облік вироблення продукції

Для визначення обсягу виконаних робіт бригадою або окремим робітником ведеться облік виробітку. На його основі нараховується зарплата за відрядної форми оплати праці. Ці дані служать також контролю виконання норм праці та часу, щоб одержати даних про рух деталей і напівфабрикатів, готової продукції і на шлюбу.

Розрізняють дві системи обліку виробітку: поопераційну та по кінцевій операції (продукції).

Залежно від характеру виробництва, системи організації та оплати праці, способу контролю якості продукції промисловості застосовуються такі форми первинної облікової документації: наряд на відрядну роботу (ф.Т-40), маршрутний лист або карта (ф.Т-23), рапорт про вироблення (ф.Т-22), відомість обліку виробітку (ф.Т-17, ф.Т-18), акт про приймання виконаних робіт, нормовані завдання погодинників та інші.

Первинні документи з обліку виробітку можуть бути типовими або самостійно розробленими та затвердженими на підприємстві, але вони повинні містити такі реквізити:

· Місце роботи (цех, відділ, ділянка);

· Розрахунковий період (рік, місяць, число);

· ПІБ, табельний номер, розряд робітника;

· Код обліку витрат (виріб, замовлення, рахунок, стаття витрати);

· Розряд роботи, кількість та якість роботи;

· Норма часу та розцінка за одиницю роботи;

· Сума заробітку;

· Кількість нормо-годин по виконаній роботі.

Заповнюються ці документи на основі технологічних карт, діючих норм та розцінок відповідно до виробничої програми цеху, графіку їх роботи та видаються робітнику (бригаді) до початку роботи. Після закінчення роботи відділом технічного контролю (ВТК) проставляється фактична кількість виробленої (прийнятої) продукції та шлюбу.

З метою скорочення обсягу первинної документації з обліку вироблення продукції та виконаних робіт доцільно застосовувати укрупнені, комплексні норми та розцінки, а також багатоденні (накопичувальні) документи замість разових.

Найбільший вплив на побудову документації про вироблення робітників надає технологія і тип виробництва.

В умовах масового та великосерійного виробництвазастосовуються рапорти та відомості виробітку, що являють собою накопичувальні документи, за допомогою яких оформляється вироблення робітників за кілька днів, тижнів, декаду, півмісяця, місяць. Це можливо тому, що в таких виробництвах робітники день у день виконують одні й ті самі операції, їм не треба доводити завдання та умови їх виконання, норми виробітку та розцінки.

Є кілька типових форм рапортів та відомостей вироблення робітників-відрядників. Рапорт про вироблення бригади (ф. Т-18) застосовується у масово-потоковому виробництві. Він виписується певний вид оброблюваної продукції, на одиницю якої встановлюється сумарна розцінка. Протягом місяця в рапорті щодня відображаються прийняті з останньої операції оброблені деталі, тобто застосовується варіант обліку кінцевої продукції. Обсяг виробітку визначається кількістю продукції, прийнятої контролером на кінцевій операції. Заробіток бригади розраховується за сумарною розцінкою (за всі технологічні операції). Індивідуальне вироблення кожного члена бригади визначається залежно від характеру та ритму роботи обладнання.

У виробництвах з твердим, регламентованим ритмом роботи величина виробітку у всіх робочих однакова, тому майстер заповнює відомість виробітку за місяць (ф. Т-17) на всіх членів бригади. Потім складається накопичувальний рапорт із зазначенням номера операції та кількості виробів, отриманих з конвеєра за зміну кожним робітником. У рапорті вказуються всі робітники, які працюють у цю зміну, їх вироблення та зарплата.

На дільницях і виробництвах з вільним ритмом роботи устаткування фактичний обсяг виробітку кожного робітника та час виконання роботи можуть бути різними. Облік індивідуального виробітку будується за даними поопераційної інвентаризації незавершеного виробництва на кожному робочому місці. За даними інвентаризації складається змінний рапорт про вироблення та передається до бухгалтерії.

У серійних виробництвахдля обліку виробітку застосовуються маршрутні листи та змінні рапорти-наряди.

Серійні виробництва характеризуються виготовленням деталей окремими партіями, а тривалість їхньої обробки, як правило, не перевищує однієї зміни. Партію деталей, запущених у виробництво, супроводжує маршрутний лист (карта), що забезпечує контроль за дотриманням технологічного процесу та збереженням деталей у процесі їх обробки. Тому на багатьох підприємствах серійного виробництва в машинобудуванні та приладобудуванні застосовується рапорт про вироблення (ф. Т-22) або він у поєднанні з маршрутним листом (ф. Т-23-а).

Маршрутний лист виписується планово-диспетчерською службою цеху чи підприємства. У ньому вказують найменування деталі, кількість штук у партії, перелік операцій у тій послідовності, якою вони встановлені в технологічних картах, прізвища виконавців, виробниче завдання, позначки ВТК про приймання.

Дані про вироблення будь-якого працівника за зміну з різних маршрутних листів записуються до рапорту, який використовується для нарахування зарплати.

Рапорти про вироблення зміну виписуються, зазвичай, групу робочих, обслуговуваних одним контролером ВТК. Таким чином, у рапорті за зміну, що застосовується з маршрутним листом, відображаються вироблені робітником за зміну деталі, а в маршрутному листі – операції з цієї партії деталей.

Якщо тривалість обробки деталі або виробу не перевищує жодної зміни, можна обмежитися при врахуванні вироблення одним рапортом. Маршрутний лист також застосовується як самостійний документ без рапорту.

У одиничному та дрібносерійному виробництвіОсновним документом з обліку виробітку та зарплати робітника є наряд на відрядну роботу (ф.Т-40).

Такі виробництва характеризуються тим, що робітники виконують різні операції, що не повторюються. Вбрання виписуються на одного робітника або на бригаду, на одну зміну або більший період (до місяця), проте завжди разові вбрання виписуються тільки на один вид продукції, що випускається.

Наряд виписується майстром зміни на початок роботи з урахуванням технологічних карт. У міру виконання робіт у ньому відзначається кількість прийнятих придатних деталей та шлюбу, після чого вбрання закривається та передається до бухгалтерії для нарахування зарплати.

При бригадному способі виконання робіт на звороті наряду поміщаються необхідні дані для розрахунку заробітку та розподілу його між членами бригади.

Накопичувальні наряди (за декаду, півмісяця, місяць) дають можливість скоротити кількість документів для оформлення вироблення робітників, тому що в них послідовно записуються окремі завдання та їх виконання. Їх недолік - необхідність потім складати відомість розподілу заробітку за шифрами витрат (замовлень). Тому при ручній обробці документів найчастіше застосовуються разові вбрання.

Облік вироблення робочих організується як за відрядної, а й за погодинної оплати праці з преміюванням виконання нормованих завдань. Дані первинного обліку використовуються не тільки для нарахування зарплати та премій, але і для визначення відсотка виконання норм виробітку (норм часу). Відсоток виконання норм виробітку (норм часу) підраховується як відношення нормативного часу на виконаний обсяг робіт до фактично відпрацьованого часу.

Система обліку на підприємствіслужить інструментом для обліку, планування, управління та контролю за всіма подіями виробничого процесу (наприклад, закупівля, виробництво, збут, фінансування тощо) у кількісному та вартісному вираженні. При цьому система обліку повинна у прийнятній формі надавати кількісну картину економічних процесів та фактичної економічної ситуації, яка залежно від виду розрахунків може бути представлена ​​щодо минулого, поточного та майбутнього періодів.

Цифрові показники системи обліку на підприємстві поділяються на показники номінальногоі реального обігу товарно-матеріальних ресурсів. Номінальний оборот товарно-матеріальних ресурсів включає рух вартості, який обумовлений платіжними процесами(грошовий потік; фінансові розрахунки, тобто пов'язані з платежами; наприклад, розрахунки прибутку та збитків). Реальний оборот товарно-матеріальних ресурсів включає виробничий процес, відірваний від фінансових операцій (потік товарів, калькульованірозрахунки, розрахунок витрат та результатів виробництва).

Фінансові та калькуляційні розрахунки різняться таким чином тим, що вони відображають різніаспекти діяльності підприємства Фінансовий розрахунок має справу з платіжними процедурами/грошовими потоками (повернення банківського кредиту тощо), що протікають між підприємством та зовнішнім середовищем(постачальники, клієнти, держава, кредитори тощо). Фінансовий розрахунок спрямований зовніі тому називається також зовнішнім обліком.Калькуляційний розрахунок, навпаки, грунтується не так на русі платіжних коштів, але в русі реальних товарно-матеріальних ресурсів (витрата чинників виробництва та т. буд.). І тут необхідно самим шукати для підприємства значимий з інформаційної погляду показник і споживача такий інформації. Такий калькуляційний розрахунок спрямований всередину,і тому називається також внутрішнім, чи управлінським обліком.

Зважаючи на зазначені визначення, а також завдання врахувати, наочно подати та обробити ділові операції, систему обліку можна поділити на фінансовий облік, розрахунок витрат та результатів виробничої діяльності, статистичний облік та складання бюджету (розрахунок планових показників), як це представлено в табл. 1.

Таблиця 1

Структура системи обліку для підприємства

Розрахунок витрат та випуску використовується для контролю економічної ефективності виробництва шляхом виявлення, розподілу та віднесення до місць виникнення витрат та випущеної продукції, що виникають у рамках виконання завдань підприємства. Розрахунок витрат та випуску зокрема становить основу для:

а) калькуляції (наприклад, ціни пропозиції, нижньої межі ціни)

б) контролю економічної ефективності (порівняння: витрати - доходи, планові витрати - фактичні витрати);

в) оперативного управління підприємством та вироблення політики підприємства (наприклад, база для прийняття інвестиційних рішень).

Організація обліку виробітку необхідна при відрядній формі оплати праці, тобто. в умовах, коли є можливість виміряти та підрахувати обсяг виконаних робіт кожним робітникам у натуральному вимірі, встановити на роботи планові, нормовані завдання в одиницю часу.

Документація з обліку виробітку повинна забезпечити працівників обліку інформацією:

• - про кількість та якість виробленої продукції та виконаних робіт;
• - про відповідність обсягу виробленої продукції та виконаних послуг кількості витрачених матеріальних цінностей;
• -про рівень виконання норм виробітку та розмірів заробітної плати.
• -Організація обліку виробітку залежить від застосовуваних на підприємстві форм і систем оплати праці.

На підприємствах машинобудування використовують погодинну та відрядну форми оплати праці з їх різновидами.

Відрядна форма передбачає оплату праці відповідно до кількості та якості виготовленої продукції за відрядними розцінками, встановленими з урахуванням необхідної кваліфікації. Відрядну розцінку обчислюють шляхом поділу тарифної ставки робітника-відрядника на норму виробітку.

Відрядна форма оплати праці переважає у машинобудуванні, оскільки ця форма матеріально цікавить робітників у підвищенні продуктивність праці.

Основними різновидами відрядної оплати праці є такі системи:

• - Пряма;
• - відрядно-преміальна;
• - акордна;
• - відрядно-прогресивна,

Пряма відрядна система передбачає оплату праці пропорційно до кількості виробленої продукції. При прямій відрядній системі весь вироблення незалежно від ступеня її виконання розцінюється за однією і тією самою розцінкою за одиницю продукції.

При відрядно-преміальній системі оплати праці робітникам крім заробітної плати за відрядними розцінками виплачують премії за різні якісні чи кількісні показники роботи, за виконання та перевиконання норм виробітку, економію сировини та матеріалів, покращення якості продукції та інші показники.

При акордній системі оцінюється комплекс різних робітіз зазначенням граничного терміну їх виконання.

При відрядно-прогресивній системі оплати праці оплата продукції, виробленої не більше встановлених норм виробляється за прямим (постійним) розцінками, а вироби понад норму оплачуються за підвищеними розцінками, але з понад подвійний відрядної расценки.

Відрядна розцінка розраховується за такою формулою:

г Сд ~~ 1 ст/о вир 5(Д.1)

де Р сд - відрядна розцінка;

Т ст - денна (годинна) тарифна ставка розряду виконуваної роботи у рублях;

Н вир - норма виробітку за зміну (на годину); одиниця виміру - штуки, метри, тонни та інші натуральні одиниці.

Розглянемо приклад: Норма виробітку на свердління отворів на свердлильному верстатіза 8-годинну зміну становить 58 деталей. Робота відноситься до третього тарифного розряду з годинною тарифною ставкою 200 руб. Усього оброблено 65 деталей. Визначимо відрядну розцінку на одну оброблену деталь:

200 х 8/58-28 руб.

Відрядний заробіток складе:

28×65 = 1820 руб.

Розрахунок відрядної зарплати в окремих категорій працівників може мати деякі особливості. Так згідно зі ст 287 Трудового кодексу РБ наймач має право зменшувати інвалідам норми виробітку залежно від стану т здоров'я. Знижені норми виробітку можуть застосовуватися і щодо працівників, які приймаються на роботу після закінчення загальноосвітніх, професійно-технічних та середніх спеціальних навчальних закладів. У разі зниження норми виробітку проводиться перерахунок відрядної розцінки (відрядного заробітку). Використовуючи обернено пропорційну залежність між нормою вироблення та відрядною розцінкою, визначимо коефіцієнт збільшення відрядного заробітку за формулою:

Кув = 1 + С/(100-С), (1.2)

де К ув – коефіцієнт збільшення відрядного заробітку;

С - відсоток зниження норми виробітку, встановлений для молодих робітників, інвалідів та ін.

Розглянемо приклад. Молодому робітнику на 1 місяць роботи знижено норму виробітку на 40 %. Коефіцієнт збільшення відрядного заробітку дорівнюватиме:

I +40 / (100-40) = 1,667

Відрядний заробіток за діючими для підприємства розцінками становив 23500 крб., тоді відрядна зарплата виплачується у вигляді:

23500x1,667-39175 руб.

При раціоналізації виробництва, вдосконаленні праці можливе підвищення встановлених норм виробітку. Тоді коефіцієнт зниження відрядної розцінки визначається за такою формулою:

КСН=1~П/(100 + П) , (1.3)

де До сн – коефіцієнт зниження відрядної розцінки;

П - відсоток збільшення норми виробітку при перегляді норм праці.

Розглянемо приклад: Підвищення норми виробітку на технологічну операцію встановлюється у розмірі 20%. Коефіцієнт зниження відрядної розцінки дорівнюватиме:

1-20/(100+ 20) = 0,833

Чинна для підприємства відрядна розцінка виконання технологічної операції становить 23 крб. Нова відрядна розцінка складе:

23x0,833 = 19 руб.

Погодинна форма оплати праці є оплатою за певну кількість відпрацьованого часу відповідно до тарифної ставки працівника. За відпрацьований час приймають кількість відпрацьованих днів та годин.

Погодинна форма оплати праці має два різновиди:

• - Проста погодинна;
• - Почасово-преміальна.

Проста погодинна оплата праці знаходиться у прямій залежності від кількості відпрацьованого часу; годинних тарифних ставок чи посадових окладів. Погодинна оплата складається з оплати за тарифом та доплат за умови праці та професійну майстерність.

При погодинно-преміальній оплаті на додаток до тарифної ставки, що належить за відпрацьований час, працівнику виплачують премію за економію матеріалів, палива, енергії, за скорочення простоїв тощо. Розмір таких преміальних доплат встановлюють у відсотках до фактичної заробітної плати працівників чи певній сумі. Показники преміювання, перелік професій та розміри премій визначає трудовий колектив.

При погодинній формі оплати праці для обчислення належної робітникам і службовцям заробітної плати достатньо показників табельного обліку про відпрацьований час, місячний оклад, календарну кількість робочих днів у розрахунковому періоді, ступеня виконання плану та встановленого розміру премій.

Розглянемо особливості організації обліку та документального оформлення виробітку робітників в умовах одиничного, серійного та масового виробництв.

До основних форм первинної документації з обліку виробітку робітників-відрядників відносяться:

• - Вбрання;
• - рапорти;
• - маршрутні листи;
• - акти про прийняття робіт;
• - Розкрійні карти.

У первинних документах мають бути такі реквізити, що забезпечують нарахування та угруповання заробітної плати у розрізі статей витрат, а також підрахунок виконання норм виробітку:

• - прізвище, ініціали, табельний номер та розряд робітника;
• - місце роботи (цех, відділ, дільниця);
• - Терміни завершення роботи;
• - код об'єкта обліку витрат (виріб замовлення, стаття витрат);
• - найменування та розряд роботи;
• - кількість виробленої продукції та шлюбу;
• - норма часу та розцінка за одиницю продукції або роботи;

Сума заробітної плати та кількість годин за нормою, витрачена на роботу.

Поширеним видом первинного документаз обліку виробітку в одиничних дрібносерійних виробництвах і при разових роботах у всіх виробництвах є вбрання на відрядну роботу (табл. 1.1).

Він переважно виписується на кожне завдання, яке виконується робітником або бригадою. Однак оскільки використання разових нарядів веде до збільшення кількості первинних документів, рекомендується застосовувати багаторядкові накопичувальні наряди, що відкриваються на тиждень, півмісяця, місяць або весь обсяг робіт. Значна частина реквізитів наряду заповнюється планово-диспетчерським бюро цеху на основі технологічних карток відповідно до виробничої програми цеху.

Істотним недоліком системи нарядів і те, що вони, відбиваючи виконання окремих завдань, не дають закінченого ставлення до перебігу виробничого процесу загалом, тобто. не пристосовані контролю за дотриманням технологічної дисципліни. Отже, в них можуть бути спотворення реального виробітку.

У серійних виробництвах, де тривалість виготовлення деталей (виробів) не перевищує однієї зміни, як первинні документи застосовуються рапорти про вироблення (табл. 1.2).

Вони, як правило, відображають кількість праці всіх членів комплексної бригади У рапортах за місяць накопичується весь виробіток, по ній тут же визначається заробіток.

на промислових підприємствах, де до готовності виріб, деталь, вузол проходять кілька технологічно взаємопов'язаних процесів, застосовується оплата відрядників по кінцевій операції. Документом, що супроводжує обробку партій виробів, є маршрутний лист (табл. 1.3), у якому фіксуються; кількість виробів, запущених у обробку, шлюб, вихід придатних виробів, прийнятих ВТК. До оплати приймається лише якісно виконана продукція.

Облік вироблення робітників по кінцевій операції застосовують на ділянках машинобудівних підприємств великосерійного та масового виробництва з високомеханізованими та автоматизованими технологічними процесами. Цей вид обліку застосовують також у поточному виробництві, характерними рисамиякого є безперервність технологічного процесу, послідовна розстановка обладнання та організація робочих місць, закріплення робітників за певними операціями. У цих умовах за бригадою робітників закріплюють єдине виробниче завдання з колективною відповідальністю за результати праці, що забезпечує збереження деталей та виключає необхідність документально оформлювати та враховувати поопераційне вироблення кожного робітника. При колективній формі оплати праці вироблення визначають за результатами приймання ВТК продукції кінцевої операції.

Важливим моментом у практиці застосування колективних форм оплати праці є розподіл загального заробітку між членами бригади.

Розглянемо порядок розподілу зарплати між членами бригади.

Насамперед розраховуються базовий коефіцієнт трудової участі КТУ кожної операції. Порядок розрахунку КТУ наступний:

• 1) визначають змінне завдання щодо кожної операції, виконання якого забезпечує робочому середньоденну заробітну плату;
• 2) на основі даних про фактичне виконання змінного завдання ведуть «Екран обліку особистого внеску працівника бригади до колективного результату праці»; у «Екран» щодня проставляють коефіцієнти виконання змінного завдання кожним членом бригади;
• 3) після закінчення місяця на «Екрані» визначають КТУ для кожного робітника бригади;
• 4) визначають середній КТУ протягом місяця кожного працівника бригади чисельністю 22 людини: КТУ= КТУ бригади/22;
• 5) заповнюють паспорт бригади для обробки даних із заробітної плати її членів; у паспорті вказують систему оплати, кількість відпрацьованих годин кожним членом бригади, загальний КТУ бригади протягом місяця та середньомісячний КТУ кожного учасника бригади;
• 6) визначають заробітну плату кожного члена бригади множенням розрахованої вартості одиниці КТУ за місяць та КТУ працівника бригади (табл. 1.4).

Організація обліку виробітку за кінцевими результатами роботи є ефективним методом. Його застосування забезпечує дієвий облік відхилень від встановлених норм виробітку, що особливо необхідно при нормативному методі обліку виробничих витрат; дозволяє організувати приймання деталей тільки на кінцевій операції, а не на всіх операціях технологічного процесу, виявляти і попереджати приписки до вироблення шляхом зіставлення бригадного виробітку з сумою індивідуальних норм виробітку; посилює виховну роль колективу внаслідок організації самоконтролю всередині бригади та одночасно забезпечує індивідуальну зацікавленість.

Для розрахунку заробітку насамперед треба знати кількість часу, відпрацьовану кожним працівником. Облік робочого часу ведеться в табелі типової форми. У кожному цеху чи відділу підприємства складається окремий табель. У табелі записуються всі працівники за категоріями та табельними номерами. Щодня по кожному працівнику робляться записи пропрацьованого та непроробленого часу, особливо виділяється понаднормовий годинник, годинник нічної зміни, пільговий годинник підлітків. Невиходи працювати відзначаються встановленими в табелі літерними позначеннями (В - неробочі і святкові дні, Про - чергові відпустки, Б - хвороба). Крім табеля для обліку відпрацьованого часу складаються списки працюючих понаднормово, у нічну зміну, листки про просте. Час виконання державних та громадських обов'язків підтверджується довідками. Табель наприкінці місяця передається до бухгалтерії.

Для нарахування заробітку відрядникам необхідно знати, крім відпрацьованого часу, та вироблення. Вироблення може враховуватися за кількістю виконаних операцій, за кінцевою операцією, за кількістю виробленої продукції. Спосіб обліку виробітку залежить від особливостей виробництва. Ці ж особливості визначають і порядок документального оформлення виробітку. Найбільш широко застосовуються такі типові первинні документи з обліку виробітку:

· Наряд на відрядну роботу застосовується в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах, на ремонтних та разових роботах, що мають спеціальні завдання, роботи, які практично не повторюються. Наряд може бути індивідуальним (одному працівникові) та бригадним (виписується бригаді). Другий відрізняється від першого, оскільки на зворотному боці бригадного наряду ведеться облік відпрацьованих кожним працівником годинника за числами місяця, який виписаний наряд, і проводиться розрахунок заробітку кожного члена бригади.

· Маршрутний лист виписується на кожну партію деталей, що передаються на обробку. У ньому вказується кількість деталей, запущених у виробництво, результат приймання їх після кожної виконаної операції (кількість придатних та шлюбу), а також нараховується заробіток. Маршрутний лист застосовується у серійному виробництві та може доповнюватися змінним рапортом, у якому вказується вироблення групи робітників за зміну.

· Відомість виробітку застосовується в масових виробництвах, коли оплата бригаді проводиться за придатну продукцію на кінцевій операції за всі операції, закріплені за бригадою. Відомість застосовується і на потокових лініях, де за кожним робітником закріплено конкретну операцію та враховується його індивідуальне вироблення.

· Документи, пристосовані для машинної обробки (перфокарти), що виконують одночасно роль первинного документа та технічного носія облікової інформації. Вони містять ті самі відомості, що й попередні документи про вироблення, але наносяться на документ технічним способом(пробивкою, закресленням потрібних цифр).

Крім перерахованих документів для розрахунку заробітку використовується й інша документація з доплати, наприклад, листки на доплату за відступи від нормальних умов роботи, листки про просте, списки на понаднормовий, нічний, пільговий годинник і т.д.

Форми та системи оплати праці

В даний час застосовуються погодинна та відрядна форми оплати праці. При погодинній оплаті проводиться оплата за пророблений час (незалежно від виробітку), а при відрядній - за виробіток (незалежно від проробленого часу).

Форма оплати включає різні системи. Так, погодинна форма може бути простою (оплачується відпрацьований час за встановленою розцінкою), погодинно-премованою (оплачується відпрацьований час та виплачується премія за кількісні та якісні показники). Відрядна форма також може бути простою (вся кількість виробленої продукції оплачується за єдиною розцінкою), відрядно-прогресивною (коли крім оплати за відрядними розцінками виплачується премія за перевиконання норм та інші показники), відрядно-непрямої (оплата праці деяких груп робітників проводиться у певному відсотку від заробітку основних робітників, яких вони обслуговують), акордна (оплата провадиться за певний обсяг виконаних робіт), колективна (заробіток нараховується за результатами роботи усієї бригади).

За будь-якої системи оплати праці кількість відпрацьованого часу або вироблення множиться на певні розцінки за одиницю часу або продукції. Тому застосування обґрунтованих розцінок є найважливішим елементомбудь-якої системи оплати праці. Рівень розцінок має враховувати якість праці, кваліфікацію працівника. Основою визначення розцінок служать тарифно-кваліфікаційні довідники, тарифні сітки і тарифні ставки.

Тарифно-кваліфікаційний довідник містить опис конкретних робіт, що виконуються працівниками різних професій, характеристику складності та розряд роботи. З виконання робочим роботи певної складності йому присвоюється кваліфікаційний розряд. Аналогічно для службовців.

Тарифна сітка - таблиця застосовуваних розрядів кваліфікації робітників, тарифних коефіцієнтів, погодинної та денної тарифної ставки для кожного розряду. Для службовців встановлюються місячні посадові оклади. Розмір окладу залежить від особливостей підприємства та категорії працівника за результатами професійної атестації та виконуваної роботи.

Підприємствам у Росії надано право самостійно визначати порядок і рівень оплати праці, але підприємство має виходити із встановленого державою мінімального розміру оплати праці.

Види заробітної плати

За особливостями виплат розрізняють основну та додаткову оплату праці. Основна заробітна плата нараховується за явочний на підприємство час, коли працівник був присутній на підприємстві. Тому до основної відноситься оплата опрацьованого часу за тарифними ставками, посадовими окладами, відрядними розцінками, доплати за понаднормовий та нічний годинник, простої не з вини робітників, премії за постійно діючими системами преміювання тощо. До додаткової заробітної плати відноситься оплата праці за час, не опрацьований на підприємстві, коли працівник на підприємство не був, але у встановлених законом випадках отримає заробітну плату за цей час (відпустка, відсутність хвороби та інше).

Загальна сума коштів, призначена на оплату праці за певний період усіх працівників підприємства, становить плановий фонд оплати праці, а фактичні нарахування - фактичний фонд оплати праці працівників. Оплата праці, нарахована в іноземній валюті, перераховується за курсом Центрального Банку РФ і входить у фонд оплати праці рублях. За натуральної оплати праці вона визначається за ринковими цінами.

Розрахунок заробітку працівників

Порядок розрахунку заробітку за розрахунковий період залежить від форми оплати праці.

При погодинній формі оплата розраховується з урахуванням табеля обліку робочого дня. При оплаті за посадовим окладом працівнику, який пропрацював усі дні за графіком, нараховується встановлений оклад протягом місяця. Якщо протягом місяця відпрацював в повному обсязі робочі дні, оплата праці нараховується пропорційно кількості відпрацьованих днів:

розмір оплати праці = оклад за місяць * кількість опрацьованих днів/кількість робочих днів у місяці

За погодинної оплати годинна тарифна ставка множиться на кількість робочих годин.

Відрядна оплата праці підраховується множенням кількості виробленої продукції на встановлені ціни. Заробіток визначається за документами на вироблення кожного робітника. Якщо виробіток враховується на бригаду в цілому, загальний заробіток розподіляється між членами бригади непрямим шляхом робітником.

Відрядний заробіток може коригуватися на коефіцієнт трудової участі, встановлюваний кожному працівникові радою трудового колективу(Тарифний заробіток множиться на встановлений йому коефіцієнт).

Деякі види опрацьованого часу оплачуються в особливому порядку. Наприклад, понаднормова робота погодинника - перші 2 години у півторному розмірі, всі наступні - у подвійному розмірі; відрядника - перші 2 години 50%, наступні - 100% тарифної ставки погодинника. При багатозмінному режимі провадиться доплата за вечірню зміну – 20%, у нічну зміну – 40% годинної тарифної ставки за кожну годину роботи. Робота у святкові дні оплачується у подвійному розмірі. Час простоїв не з вини робітника оплачується у розмірі 50% тарифної ставки погодинника відповідного розряду. Частковий шлюб не з вини робітника оплачується за рівнем придатності виробу, остаточний шлюб - у розмірі 2/3 ставки погодинника відповідного розряду. На кожен вид таких оплат складається встановлений документ (списки працюючих понаднормово, у нічну зміну, у святкові дні, акти про шлюб).

Оплата за непророблений час (у встановлених законом випадках) провадиться за тарифними ставками або за середнім заробітком. Середній заробіток підраховується для працівників, які отримують твердий оклад, шляхом поділу окладу за встановлений період та премій на кількість відпрацьованих у цьому місяці днів, а для робітників, які отримують відрядну оплату праці шляхом поділу заробітку за встановлений період на кількість відпрацьованих днів за ці місяці. Порядок розрахунку середнього заробітку та склад виплат, з яких він розраховується, щорічно встановлюється Міністерством праці РФ та публікується у пресі.

Оплата відпустки провадиться по середньому денному заробітку за 3 місяці, що передують відпустці (середній заробіток ділиться на 25,25 – середньомісячна кількість робочих днів або на 26,6 – середньомісячна кількість календарних днів). Обчислений у такий спосіб середньоденний заробіток множиться на кількість днів відпустки.

По середньому заробітку провадиться виплата працівникові за невикористану відпустку при звільненні. Кількість днів невикористаної відпустки визначає відділ кадрів пропорційно до кількості відпрацьованих місяців з моменту останньої відпустки.

При звільненні працівника у зв'язку з призовом до армії, скороченням штатів та інших встановлених законом випадках працівнику виплачується вихідна допомога. Сума вихідної допомоги розраховується за двотижневим заробітком: для погодинників - за середньоденним заробітком того місяця, в якому звільняється працівник, для відрядників - за середньоденним заробітком двох попередніх місяців роботи.

Важливою частиною хмарного сервісу управління виробництвом є реєстрація виробничих подій. Для повноцінного використання алгоритмів MRP та APS\MES планування, необхідний виробничий облік вироблення, переміщення та списання матеріалів та комплектуючих, обліку незавершеного виробництва у підрозділах та на складах, а також облік прямих витрат, необхідних для виробництва. Ці завдання легко вирішує Clobbi.

Використовуючи облік на виробництві, ви можете отримати відповіді на такі запитання:

• Які замовлення на виробництво запущені зараз?
• Яка деталь-операція виконується зараз за кожним замовленням на виробництві?
• Що відбувається зараз на будь-якому робочому центрі?
• Де, коли та в якій кількості виявлено шлюб?

Облік процесу виробництва можна здійснити як у комп'ютері (ПК чи ноутбук під Windows), і з мобільного пристрою Android (смартфон чи планшет).

Додаток Clobbi.Manufacture призначений для отримання завдань та реєстрації інформації, як відбувається облік процесу виробництва в режимі online.

Користувачі програми отримують зручний інструмент, який завжди знаходиться під рукою, який дозволяє:

• Оперативно отримувати завдання
• Отримувати інформацію про стан виробничих замовлень та виробничих завдань
• Переглядати креслення, технологічні процеси, норми
• У режимі реального часу реєструвати факт початку та закінчення виконання завдань
• Реєструвати простої обладнання із зазначенням причин простою
• Бачити історію подій маршрутними листами
• Відстежувати внутріцеховий процес виготовлення.

Моменти початку та закінчення виконання кожної операції необхідно зафіксувати у Clobbi. Для цього існує кілька способів: ручне проставлення позначки про початок/закінчення виконання в змінному завданні або маршрутному аркуші, за допомогою технологій штрихкодування тощо.

Реєстрація закінчення виконання операції передбачає введення інформації про фактично виконаний обсяг робіт – кількість оброблених ДСЄ, кількість деталей на технологічні потреби, виправний та остаточний шлюб.

Крім того, здійснюється реєстрація переміщення партій ДСЄ між робочими центрами та виробничими підрозділами, а також простої на робочих центрах.

Дивитися відео інструкції:

Реєстрація виробничих подій Загальний опис

Online-реєстрації виробничих подій через мобільний додаток Clobbi.Manufacture

Реєстрація виробничих подій у сервісі Clobbi через ПК

Виробничий облік матеріальних потоків у виробництві

У Clobbi застосовується документарний облік у виробництві. Реєструючи інформацію про хід виробництва, ви автоматично забезпечуєте розрахунок залишків матеріалів у незавершеному виробництві, а також здійснюєте облік виробництва продукції та інших виробничих подій.

Традиційно на підприємствах незалежно один від одного існує виробничий облік трьох видів:

• облік виробництва у вигляді обліку вироблення та передачі між виробничими підрозділами напівфабрикатів (ДСЄ);
• облік втрат на списання сировини, матеріалів, комплектуючих;
• оплата праці основним виробничим робітникам та зіставлення з виробленням продукції/напівфабрикатів/ДСЄ.

Основними виробничими документами є:

• Акт вироблення деталі-операцій з фіксацією рядків списання
• Накладна на переміщення
• Документи реєстрації та виправлення шлюбу

При запуску online-реєстрації виробничих подій зазначені документи сервіс сформує автоматично.

Облік виробництва здійснюється за допомогою базового документа, яким є акт виробітку, що поєднує в собі кілька функцій: фіксацію вироблення деталі-операцій, і списання матеріалів/вхідних під вироблення, і нарахування нормативної заробітної плати та накопичення витрат. Таким чином, виключаються помилки, приписки та невідповідність різних видівобліку один одному.

Робота з актом виробітку виконується в кілька етапів:

• Формування заголовка документа;
• Формування рядків виробітку;
• Формування рядків списання;
• Підбір залишків, виконання замін;
• Рознесення документа.

Облік з виробництва необхідно починати з актів вироблення заготівельних підрозділів, далі по ТП залучати механічну обробку і, нарешті, складальні підрозділи.

Для переміщення між цехами використовують документи "Накладна на переміщення ДСЄ". Робота з ними аналогічна роботі з документами «Вимога-накладна» на видачу матеріалів та комплектуючих.

Коли запущено процес фіксації вироблення деталей, дрібних вузлів і передачі в складальні підрозділи, можна запускати облік виробництва, у самих складальних підрозділах. В результаті реєстрації та рознесення в сервісі Clobbi актів виробітку за всіма операціями технологічного маршруту виготовлення виробу, у картотеці складального підрозділу з'явиться запис про готову продукцію.

З іншого боку, у процесі виробництва можуть бути відхилення. І тут оформляються документи «Акт виправлення шлюбу» чи «Акт про остаточному шлюбі».

Готову продукцію та все те, що ми збираємося відвантажити клієнтам, необхідно передати на склад готової продукції, оформивши документ «Здавання продукції на СГП».

Дивіться відео з виробничого обліку:

Формування актів виробітку та актів про шлюб

Передача ДСЄ між підрозділами. Здавання продукції на СГП

Аналіз стану робочих центрів (3D-цех) з урахуванням виробництва продукції

Для забезпечення достатньої швидкості реагування на події у виробничих підрозділах необхідно мати можливість отримувати оперативну інформацію про виробничу ситуацію в цих підрозділах.

У сервісі Clobbi доступні інструменти табличного і візуального представлення робочих центрів з відображенням подій, що відбуваються на них, в режимі реального часу.

Завдяки оперативному обліку на робочих місцях, табличному та візуальному представленню робочих центрів, всі події у виробничих підрозділах можуть бути відображені на моніторі диспетчера у зручному для сприйняття вигляді.

Для візуального контролювиробничих підрозділів доступний 3D-цех:

Для кожного робочого центру є 3-колірний індикатор стану та замітка з більш детальною інформацією про стан РЦ і про роботу, що виконується на ньому в поточний момент.

Основними події «факту» у виробництві є початок та закінчення обробки партії чи кожної ДСЄ, а також початок простою та причина простою робочого центру.

Кожен робочий центр представлений у вигляді фотографії або 3D-моделі, поряд з якою розташований індикатор подій, а також нотатка з детальною інформацією про стан робочого центру.

Для виконання сортування та відбору робочих центрів за різними параметрами доступне табличне подання стану робочих центрів:

Облік процесу виробництва - Аналіз залишків незавершеного виробництва

У всіх планах є колонки «План» та «Факт». Колонки «Факт» заповнюються автоматично під час розрахунків виконання відповідних планів, що базуються на даних виробничого обліку та картотек із залишками незавершеного виробництва (НЗП). Вручну вносити фактичну кількість у планах не потрібно. Крім заповнення колонки «Факт», цей розрахунок готує аналітичні дані щодо затребуваності поточних залишків НЗП з точки зору їх застосовності при виконанні планів майбутніх періодів.

Дивіться відео:

Аналіз стану залишків незавершеного виробництва (НЗП)