Крим у складі Росії, яка це область. Крим, республіка (суб'єкт Російської Федерації)

Багато змін відбулося у світі за 2014 рік. Для когось вони пройшли непомітно, інші просто частіше читали новини, для третіх світ став війною.

Для цього року багато що змінилося. «Півострів Крим та місто Севастополь перейшли до складу Російської Федерації», - так звучатиме для багатьох нащадків підсумок референдуму 2014 року. Це буде за 20, 30, може, 40 років. А зараз одні скажуть: «Крим повернувся додому», інші стверджуватимуть: «Росія окупувала Крим».

Перед тим як докладніше розглянути події початку 2014 року та зрозуміти, чим дихають кримчани через рік приєднання Криму до Росії, варто здійснити невелику екскурсію у минуле та дізнатися, як пов'язана історія півострова та Росії.

Перехід Криму під владу Російської імперії

У липні 1774 року закінчилася війна Росії з Османською імперією. За підсумками переможцям відійшли ряд причорноморських міст, і вони отримали право мати торговельні та військові кораблі в Чорному морі. На Кримському півострові постала незалежна держава.

Вже 1774 року стало зрозуміло, що приєднання до Росії Криму - це, як кажуть, питання часу. Але вирішився він уже не військовим, а політичним шляхом.

За допомогою Росії до влади в Криму прийшов хан Шагін-Гірей, а попередній правитель зі своїми прихильниками змушений був тікати до Туреччини. Приєднання Криму до Росії 1783 було закріплено маніфестом імператриці Катерини II 8 квітня. З того часу історія півострова нерозривно пов'язана з Росією.

Коротка історія Криму з 1921 по 1954 рік

Крим після приєднання до Росії в 1783 став кардинально змінюватися, розвивалася інфраструктура і виробництво, змінився національний склад населення.

Коли більшовики прийшли до влади та закінчилася Громадянська війна, була створена Кримська АРСР На початку XX століття на півострові проживали: росіяни, які становили майже половину населення (49,6%), кримські татари (19,4%), українці (13,7%), євреї (5,8%), німці (4 ,5%) та інші національності (7%).

У роки Великої Вітчизняної війниу Криму йшли запеклі бої, довга окупація невпізнанно змінила вигляд півострова та характер його мешканців. Навесні 1944 року розпочалася операція зі звільнення Криму від загарбників.

У 1944-1946 роках кримські татари були депортовані з півострова за підтримку фашистської Німеччини, утворено Кримську область у складі Росії.

Крим та Україна

1954 року Крим було включено до складу Це було логічно і продиктовано тісними економічними та культурними зв'язками, а також єдністю територій. Багато комунікацій, залізничних та автомобільних шляхів були пов'язані з материковою частиною України.

У 1989 році змінилося ставлення уряду Союзу до кримських татар і почалася їхня зворотна міграція на півострів.

На початку 1991 року було проведено перший референдум, за підсумками якого Крим знову отримав права автономії у складі УРСР. Після розпаду Радянського Союзу Крим залишився у складі тепер уже незалежної держави України. З 1994 до 2014 року проіснувала Автономна Республіка Крим. На початку 2014 року відбулося нове приєднання до Росії Криму.

З чого все почалося

У листопаді 2013 року почалися акції протесту. Президент країни Віктор Янукович відкладав підписання договору про асоціацію з Євросоюзом. Це й стало приводом для виходу людей на вулиці.

Акція, що почалася зі студентського мітингу, переросла в потужний рух. Десятки тисяч людей організували наметове містечко у центрі Києва, почали займати адміністративні будинки, палити шини.

Поступово мирний мітинг перетворився на жорстке протистояння між демонстрантами та міліцією. З'явилися перші жертви з обох боків. Водночас у західних областях України розпочалися акції проти існуючої влади, призначалися свої керівники міських та обласних рад, руйнувалися пам'ятники Радянського режиму.

Державний переворот в Україні

У лютому 2014 року акція у Києві, яка стала називатися Євромайдан, досягла свого піку. Невідомими снайперами було вбито десятки протестувальників та правоохоронців. Опозиція та лідери протестного руху здійснили переворот, президент Янукович із сім'єю втік із країни.

До влади прийшли прозахідні лідери, агресивно налаштовані проти росіян, Росії, Радянського Союзу. Незаконні збройні формування почали переміщатися із Києва до регіонів. На почалися масові акції у відповідь проти нового режиму.

Крим: від демонстрацій до референдуму

Криза української влади у лютому 2014 року привела Крим до необхідності визначити свою подальшу долю. Прийняття нової влади в Україні означало розрив історичного, культурного, соціального зв'язку півострова з Росією. Сили, що вчинили переворот у Києві, недвозначно вороже і агресивно висловлювалися про росіян, у тому числі проживаючих у Криму.

У Керчі та інших містах розпочалися протести проти нової влади у Києві, пригнічення російської мови, нав'язування своєї історії, приїзду озброєних агресивних прихильників Євромайдану, руйнування пам'яток радянського часу. Треба, однак, сказати, що частина населення Криму підтримувала лідерів, що прийшли до влади, і в цілому акцію в центрі столиці України. Здебільшого згоду з новою владою висловили кримські татари.

Захищаючи свої цінності, культуру, побут та безпеку, мешканці Криму оголосили про бажання провести референдум, на якому визначити волю більшості громадян півострова: залишитися під владою України чи приєднатися до Росії.

Підготовка, реалізація та підсумки референдуму 2014 року

Дата проведення референдуму про долю Криму було призначено на 25 травня. Поки на півострові проводилася активна підготовка, в Україні, США та країнах Європи обговорювалося питання незаконності такого референдуму, заздалегідь говорили про невизнання його результатів.

Пізніше на тлі дата голосування, що розростається, була перенесена вже на 16 березня. Народ у Криму продемонстрував велику активність та явку, що перевищила 80% населення. Кримчани усвідомлювали доленосність референдуму. Це була ще не дата приєднання Криму до Росії, але саме день 16 березня пропонується зробити святковим днем ​​на півострові.

Вже 17 березня було підбито підсумки. Населення Криму проголосувало за об'єднання із Росією. А було схвалено та підписано закон, за яким офіційно відбулося приєднання до Росії Криму та Севастополя.

Російські військові у Криму

Наприкінці зими 2014 року на Кримському півострові було помічено активні пересування людей у ​​військовій формі. Політики, які незаконно отримали владу в Києві, відразу ж звинуватили Росію у військовій агресії. У свою чергу, Росія заперечувала присутність свого військового контингенту на півострові, крім підрозділів, що базуються, відповідно до угоди між Росією та Україною.

Пізніше військових, які здійснювали передислокацію на території півострова, почали називати «зеленими чоловічками» та «ввічливими людьми».

Слід сказати, що Україна відмовила керівництву Автономної Республікиу створенні умов волевиявлення народу. І завдяки присутності російського військового контингенту, який мав право перебувати на півострові, приєднання Криму до Росії відбулося мирним шляхом.

Питання законності від'єднання Криму від України

Україна та її союзники одразу заявили про незаконні дії уряду Криму та Росії. Результати референдуму та сам факт його проведення, на думку лідерів багатьох країн, є незаконними. Країни Євросоюзу та США не визнали приєднання Криму до Росії та продовжують стверджувати, що півострів знаходиться під окупацією.

Водночас, вони підтримали неконституційний переворот у Києві, і, більше того, представники Сполучених Штатів та країн Європи зустрічалися з активістами Євромайдану і навіть консультували його лідерів.

Оголошення про референдум у Криму було ухвалено законним урядом автономної республіки. Явка на дільниці для голосування показала зацікавленість населення у вирішенні питання подальшого життя півострова в умовах наростаючої кризи в Україні та світі. Абсолютна більшість, яка перевищує 90% тих, хто проголосував, висловилася за приєднання Криму до Росії.

Міжнародне право має на увазі можливість народу, який проживає на певній території, самостійно вирішувати свою долю. І населення Криму це зробило. Автономія республіки у складі України дозволяла уряду оголосити про референдум і так і сталося.

Перші місяці після референдуму

Перехідний період важко дається мешканцям півострова. Приєднання Криму до Росії 2014 року – безперечно, найважливіша історична подія у житті всієї країни. Але яким стало і стане життя кримчан найближчим часом?

У березні-квітні 2014 року на півострові стали закриватися підприємства та банки, припинилися виплати за картами та в касах. Українські бізнесмени виводили свої активи.

Почалися перебої з водою та електроенергією, виросло безробіття, а черги на переоформлення документів не додавали радості у будні кримчан. У квітні-травні на півострів ринула перша хвиля біженців з південного сходу України, де розпочалося збройне протистояння київської влади з ополченням Луганської та Донецької областей.

Як за кілька місяців почали сприймати місцеві жителі приєднання Криму до Росії? Відгуки були різними. Хтось піддався тузі і паніці через економічну ситуацію, що погіршується. Інші виявляли готовність йти обраним шляхом через будь-які перепони. Життя півострова змінилося і не у всіх сферах на краще, але кримчани живуть і радіють змінам.

Ще не змінили номери стільникових телефонів, не вивели з обігу гривню, не отримали нових номерних знаків на автомобілі, але вже всюди майорять триколірні прапори.

Як кримчани зустріли Новий 2015 рік

Приєднання Криму до Росії 2014 року додало клопоту та переживань у життя корінного населення. За цими турботами хтось і не помітив наближення Нового року. У містах все частіше відключають світло та воду, ціни зростають так само, як пробки на дорогах, нових робочих місць поки не створили, тому багато хто зустрічатиме свята скромно: немає роботи – немає грошей.

Незабаром рік, як відбулося приєднання Криму до Росії. Думки, як і раніше, різні. Але тут і там можна почути заклик: "Не ной, переживемо".
У 2015 році на кримчан чекає ще чимало змін, але вони вже навчилися терпіння. Головне, що відзначають багато хто з них, - це спокій, який дозволяє без страху дивитися в майбутнє.

Росія після приєднання Криму

Багато політологів, економістів, підприємців вважають: приєднання до Росії Криму обходиться країні настільки дорого, що дешевше було викупити півострів в України. Санкції, ініціатором яких стали США, вже до літа 2014 стали відчуватися в роботі російських підприємств. Дестабілізувалася й фінансова система країни.

Навіть великі підприємства змушені зменшити кількість продукції, що випускається, у зв'язку з чим очікуються і скорочення працівників, а значить, зростання безробіття по всій країні.

США підтримали більшість країн Євросоюзу. Санкції посилюються, Росія звинувачується в окупації Криму та активної допомоги ополченцям Південного Сходу України. Влада Києва постійно робить заяви про присутність регулярних російських військ на їхній суверенній території.

Європа та США прагнуть ізолювати економіку Росії, обрушити фінансові ринки, змусити її грати за своїми правилами. Але ситуація не вийшла з-під контролю, країна має серйозних союзників, економіка починає переорієнтуватися на нові ринки.

11 березня 2014 р. Верховною Радою Автономної Республіки Крим та Севастопольською міською радою в односторонньому порядку було прийнято декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим та Севастополя. Декларація встановлювала, що, якщо на майбутньому референдумі буде прийнято рішення про приєднання Криму до Російської Федерації, Крим буде оголошено суверенною та незалежною республікою і в такому статусі звернеться до Росії з пропозицією про прийняття його до складу Російської Федерації як новий суб'єкт.

На загальнокримському референдумі про статус республіки, що відбувся 16 березня 2014 р., переважна більшість тих, хто проголосував, віддали свої голоси за приєднання Криму до Росії, про це свідчать офіційні підсумки референдуму. Наступного дня, 17 березня 2014 р., на території Криму в односторонньому порядку було проголошено Республіку Крим, включаючи Севастополь - місто з особливим статусом. Республіка набула тимчасового статусу суверенної держави і звернулася до Росії з проханням прийняти її до складу Російської федерації.

18 березня 2014 р. було підписано міждержавний договір про прийняття незалежної Республіки Крим до складу Росії та утворення двох нових суб'єктів Федерації – Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя. Договір передбачав наявність перехідного періодудо 1 січня 2015 р., протягом якого мають бути врегульовані питання інтеграції Республіки Крим та міста Севастополь в економічну, правову, фінансову та кредитну системи Російської Федерації, до системи органів державної влади Росії, питання несення військової служби та виконання військового обов'язку на територіях Республіки Крим та міста Севастополя.

21 березня 2014 р. президент Росії Володимир Володимирович Путін підписав федеральний конституційний законпро входження Республіки Крим до складу Російської Федерації та утворення нових суб'єктів федерації. За день до підписання, 20 березня, закон було ухвалено Державною думоюта схвалений 21 березня Радою Федерації. Разом із законом Володимиром Путіним було затверджено ратифікацію Договору про прийняття до складу Росії Республіки Крим. Одночасно спеціальним указом було створено Кримський федеральний округ, повноважним представником президента РФ у Кримському федеральному окрузі призначено Олега Євгеновича Белавенцева.

Згідно з указом президента Російської Федерації Володимира Путіна від 2 квітня 2014 р., Крим була включена до складу Південного військового округу. 11 квітня 2014 р. Республіка Крим та місто федерального значення Севастополь включено до переліку суб'єктів Російської Федерації у Конституції Росії.

На території Республіки Крим після входження її до складу Росії продовжувалася дія Конституції Автономної Республіки Крим, прийнятої Верховною Радою АРК 21 жовтня 1998 р. і набула чинності 11 січня 1999 року.

11 квітня 2014 р. відбулося позачергове засідання Держради Республіки Крим, на якому затвердили Конституцію Республіки Крим, що складається з 10 розділів та 95 статей, основні її положення схожі зі статтями Конституції РФ. Згідно з новою Конституцією, Республіка Крим є правовою, демократичною державою у складі Російської Федерації, рівноправним суб'єктом Російської Федерації. Джерелом влади в республіці є її народ – частина багатонаціонального народу Росії. У Республіці Крим встановлюються три державні мови – російська, українська, кримсько-татарська. Вища посадова особа- глава республіки, який обирається терміном на 5 років депутатами Держради Криму. 9 жовтня 2014 р. Держрадою Криму одноголосно був обраний головою Республіки Крим Сергій Аксьонов.

16 березня 2014 року у Криму та Севастополі відбувся референдум, за результатами якого близько 97% виборців республіки та 95,6% виборців міста проголосували за возз'єднання півострова з Росією. Через два дні, 18 березня, у Георгіївській залі Кремля було підписано договір про включення Криму та Севастополя до складу РФ.

АіФ.ru підготував хроніку подій «Кримської весни».

21 лютого

Близько двох тисяч мешканців Сімферополя оголошують біля Верховної Ради Криму початок безстрокової акції протесту проти асоціації України з ЄС. Мітингувальники виступають за якнайшвидший вихід автономії з-під юрисдикції Києва з подальшим проголошенням незалежності.

22 лютого

На виїздах із Севастополя починають діяти укріплені блокпости, організовані місцевими жителями для підтримки порядку у місті. Цей захід викликаний чутками про те, що заборонена в Росії терористична організація «Правий сектор» планує з метою провокацій перекинути на півострів сотні українських націоналістів, які раніше виступили як ударна сила революції Євромайдану.

23 лютого

Прем'єр-міністр Криму Анатолій Могильоввисловлює підтримку новій київській владі, заявивши, що напередодні Верховна Рада «мала всі права проголосувати за відставку Віктора Януковича» з посади президента України.

«Верховна Рада України взяла на себе відповідальність за ситуацію у країні. Вона ухвалює рішення. Легітимність цих рішень нехай оцінюють юристи, про це можна довго сперечатися, але депутати приймають рішення і ці рішення необхідно виконувати», — каже Могильов.

У центрі Севастополя того ж дня проходять одразу кілька спонтанних мітингів, які протестують висловлюють недовіру як Могильову, так і іншим представникам кримської адміністрації. Сходи закінчуються обранням «народного мера» міста, ним стає російський підприємець Олексій Чалий. Депутат міської ради Севастополя та лідер партії «Російський блок» Геннадій Басовоголошує про створення добровольчих загонів самооборони, які покликані відстоювати інтереси жителів півострова.

24 лютого

Мер Севастополя Володимир Яцубапише заяву про відставку і виходить із Партії регіонів, про це політик заявляє на апаратній нараді, а пізніше і на брифінгу.

«Сьогодні я подав заяву про вихід із Партії регіонів. Я не хочу бути поруч із людьми, які зганьбили і зрадили свою країну. Від сьогодні я безпартійний», — пояснює Яцуба.

Біля будівлі міської адміністрації того ж дня відбувається великий мітинг, учасники якого вимагають «узаконити призначення Олексія Чалого мером Севастополя».

25 лютого

Представники кримської інтелігенції підписують «Лист п'ятнадцяти» з вимогою до місцевої влади провести референдум щодо статусу автономії. Послання зачитують біля будівлі Верховної Ради у Сімферополі і потім передають його голові Володимиру Костянтинову.

26 лютого

Меджліс кримськотатарського народу організовує у центрі Сімферополя мітинг з метою блокувати будівлю Верховної Ради та не допустити ухвалення рішення про проведення референдуму. Паралельно з цим мітингом поряд проходять збори російської громади Криму, активісти яких виступають за возз'єднання Криму з Росією. Між демонстрантами виникає конфлікт, внаслідок якого 30 людей зазнають травм різної тяжкості, двоє людей гинуть.

27 лютого

Того ж дня під час позачергової сесії Верховної Ради уряд Могильова відправляється у відставку, а новим прем'єр-міністром Криму призначається лідер «Російської єдності» Сергій Аксьонов. Парламент автономії також ухвалює рішення про проведення 25 травня референдуму «з питань удосконалення статусу та повноважень» регіону.

28 лютого

Озброєні люди у формі без знаків відмінності блокують військові частини та встановлюють свій контроль над сімферопольським аеропортом, аеродромом Новофедорівка, комплексом будівель ДТРК «Крим», вузлами зв'язку ВАТ «Укртелеком». Катер Чорноморського флоту РФ стає на стоянку на зовнішньому рейді Балаклавської бухти під Севастополем, тим самим блокуючи вихід із бухти в море кораблям та катерам бригади Державної прикордонної служби України.

Того ж дня до Криму для зустрічі з депутатами Верховної Ради прибуває депутат Верховної Ради Петро Порошенко. Потрапити до будівлі парламенту автономії Порошенка не дають мітингувальники, незадоволені зміною влади в Україні.

Порошенко намагається домовитись із демонстрантами, але ті його не слухають. Люди скандують: «Росія», «Беркут», «Валіза-вокзал-Галичина».

«Я приїхав спростувати чутки про в'їзд сюди якихось людей, щоби влаштувати громадянське протистояння. У Криму діють закони України, Крим – це частина України», – каже Порошенко представникам ЗМІ.

Невдовзі після цієї заяви Порошенко сідає у таксі і під несхвальні коментарі демонстрантів їде у бік залізничного вокзалу.

1 березня

Сергій Аксьонов оголошує про перепідпорядкування всіх силових структур Криму.

У Феодосійський порт заходить російський десантний корабель «Зубр». Військовослужбовці ЧФ РФ пропонують українським прикордонникам залишити військову частину у Балаклаві на своїх кораблях. Українська сторона так і робить.

2 березня

Крим отримує нових керівників силових відомств:

Начальником Служби безпеки стає Петро Зима;

Начальником Головного управління внутрішніх справ стає Сергій Абісов;

Начальником Головного управління Служби з надзвичайних ситуацій стає Сергій Шахов;

Виконувачем обов'язків начальника прикордонної служби стає Віктор Мельниченко;

Командувачем ВМС Криму стає контр-адмірал Денис Березовський(раніше обіймав посаду голови ВМС України).

До Севастополя заходять великі десантні кораблі «Оленьогірський Гірник» Північного флоту та «Георгій Побідоносець» Балтійського флоту РФ.

В. о. міністра оборони України Ігор Тенюхзаявляє на засіданні уряду, що Росія збільшила свій військовий контингент у Криму на 6000 військовослужбовців. За його словами, на півострів також було перекинуто близько 30 БТР-80.

Заступник командувача Південного військового округу РФ Ігор Турченюкі заступник командира 810-ї бригади морської піхотиЧФ Володимир Карпушенкопред'являють ультиматум 1-му батальйону морської піхоти ВМС України у Феодосії — скласти зброю та передати російським військовослужбовцям склади.

У Севастополі озброєні люди в камуфляжі без розбіжностей блокують штаб ВМС України, будівля виявляється знеструмленою. Також блокується 36-а бригада берегових військ ЗС України, що дислокується у селі Перевальне. Надвечір безкровно захоплюються штаби Азово-Чорноморського регіонального управління та Сімферопольського прикордонного загону Прикордонної служби України, встановлюється контроль над одним з українських дивізіонів ППО в районі мису Фіолент.

3 березня

Прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєвзаявляє, що російський урядготове надати Криму фінансову допомогу - забезпечити безперебійну виплату заробітних плат, пенсій, допомог та стабільну роботу бюджетних установ республіки.

4 березня

Голова СБУ Валентин Наливайченкоповідомляє, що російські військові повністю заблокували роботу органів безпеки України у Криму.

Сергій Аксьонов на прес-конференції у Сімферополі заявляє, що особовий склад українців військових частинготовий підкоритися новому уряду Криму і що стосовно командирів, які відмовляються виконувати його накази, будуть порушені кримінальні справи: «Здаватися ніхто нікому не пропонує, йдуть переговори з військовими частинами, які абсолютно в Криму заблоковані силами самооборони... В окремих частинах є командири, які підбурюють солдатів до невиконання моїх наказів як нині верховного головнокомандувача. Попереджаю всіх командирів: стосовно них, якщо вони не підкоряться законному уряду Криму, буде порушено кримінальні справи».

5 березня

Ракетний крейсер «Москва» зі складу ЧФ РФ у супроводі чотирьох суден забезпечення постає біля входу до бухти Донузлав, блокуючи таким чином вихід кораблів ВМС України.

6 березня

Верховна Рада Криму та Севастопольська міська рада призначають референдум про входження до складу Росії на 16 березня 2014 року.

Перший заступник голови Уряду АРК Рустам Теміргалієвповідомляє, що власність України в Криму буде націоналізована на користь нової влади регіону.

Командувач ВМСУ контр-адмірал Сергій Гайдукзаявляє, що українські військові щосили намагаються не допустити кровопролиття та жертв серед мирного населення: «Сьогодні в нашому славетному місті, як і на території всього Кримського півострова, склалася дуже непроста ситуація. Наша мета насамперед — не зганьбити кримську землю кров'ю братовбивства, зберегти всіх живими та здоровими, не дозволити політичним протиріччям розірвати сім'ї та дітей».

7 березня

Делегація Верховної Ради Криму на чолі з її головою Володимиром Костянтиновимпроводить зустріч у Москві з головою Держдуми Сергієм Наришкінимі спікером Ради Федерації Валентиною Матвієнкою.

Наришкін заявляє, що Росія підтримує «вільний та демократичний вибір» населення Криму та Севастополя. Матвієнко запевнила, що сенатори поставляться з повагою до рішення про входження півострова до складу Росії, якщо його буде прийнято.

9 березня

У Сімферополі, Севастополі, Євпаторії та Керчі відбуваються масові мітинги на підтримку возз'єднання Криму з Росією.

11 березня

Верховна Рада АРК та Севастопольська міська рада ухвалюють декларацію про незалежність Криму. Документ передбачає можливість цієї території увійти до складу РФ після референдуму.

12 березня

Перший віце-прем'єр Криму Рустам Теміргалієв повідомляє про обмеження повітряного сполучення півострова з Україною на період до 17 березня.

13 березня

Командир 204-ї бригади тактичної авіації, що дислокується на аеродромі «Бельбек», полковник Юлій Мамчурвимагає від Києва дати конкретні письмові вказівки своїм військовослужбовцям у Криму, яких лише усно попросили «не піддаватися на провокації» та не застосовувати зброю.

«У разі неприйняття вами відповідних рішень ми будемо змушені діяти згідно зі статутом збройних сил України, аж до відкриття вогню. При цьому ми чітко усвідомимо, що не зможемо довго протистояти переважаючим за кількістю, озброєністю та підготовкою підрозділам російських військ, але готові виконати свій обов'язок до кінця», — застерігає Мамчур.

16 березня

У Криму та Севастополі відбувається референдум, за результатами якого близько 96,77% виборців республіки та 95,6% виборців міста голосують за возз'єднання півострова з Росією. Явка становить високі 83,01% та 89,5% відповідно.

Командувач ВМС України контр-адмірал Сергій Гайдук закликає до розсудливості керівників органів влади та загонів самооборони: «Прошу вжити всіх заходів для охолодження «гарячих голів», не допустити нового витка конфронтації. Ми пройшли етап протестів та ризику військового зіткнення. Настав час примирення, роботи політиків та дипломатів».

В. о. міністра оборони України Ігор Тенюх повідомляє про домовленість з Міноборони РФ про те, що до 21 березня в Криму не проводитиметься жодних заходів щодо блокування українських військових частин.

17 березня

Спираючись на підсумки референдуму та ухвалену 11 березня Декларацію про незалежність, парламент Криму проголошує незалежність республіки. Сімферополь звертається до Москви з проханням включити півострів до складу Росії як новий суб'єкт.

Володимир Путінпідписує указ про визнання незалежності Республіки Крим, а згодом схвалює проект договору про возз'єднання Криму з Росією.

18 березня

У Георгіївській залі Кремля підписано договір про возз'єднання Криму з Росією, згідно з яким у складі РФ з'являються нові суб'єкти - Крим та місто федерального значення Севастополь. Під документом ставлять підписи президент Росії Володимир Путін, голова Держради Криму Володимир Константинов, голова Ради міністрів Криму Сергій Аксьонов та голова Севастополя Олексій Чалий.

19 березня

У Севастополі загони самооборони затримують командувача ВМСУ контр-адмірала Сергія Гайдука. Міністр оборони Росії Сергій Шойгузвертається до кримського керівництва з проханням звільнити Гайдука та не перешкоджати його виїзду на територію України.

20 березня

Державна Дума ухвалює закон про возз'єднання Криму з Росією.

Командири та начальники 72 військових частин, установ та кораблів Міністерства оборони України, дислокованих на Кримському півострові, серед яких 25 суден допоміжного флоту та шість бойових кораблів військово-морських сил України, ухвалюють рішення добровільно перейти до лав збройних сил РФ для подальшого проходження військової служби РФ .

21 березня

Володимир Путін підписує закон про возз'єднання Криму з Росією та затверджує ратифікацію відповідного договору. Також Путін підписує указ про створення Кримського федерального округу.

22 березня

Прем'єр-міністр Республіки Крим Сергій Аксьонов виступає зі зверненням до народу України, в якому пояснив свою позицію щодо подій, що відбуваються в Україні.

На думку Аксьонова, угода про євроінтеграцію зруйнує економіку України: «Мільйони людей виявляться без засобів для існування та отримають єдине право вибору: або померти, або стати вимушеними мігрантами-заробітчанами. І все це для того, щоб купка політиків-нацистів могла отримати ярлик на князювання та втілити в життя свої людоїдські ідеї щодо чистоти української нації». Як пояснює прем'єр-міністр, це «сумне майбутнє очікувало і кримчан, але Росія Росія простягла нам руку допомоги».

Після цього Аксьонов закликає народ України боротися за свої права та інтереси, забезпечення яких «лежать у тісному союзі з Росією».

24 березня

Близько пів на п'яту ранку озброєним людям у формі без знаків відмінностей вдається взяти штурмом основу одного окремого батальйону морської піхоти ЗСУ у Феодосії. На територію бази вони потрапляють, здійснивши висадку з двох гелікоптерів Мі-8. Операція проходить безкровно, українських солдатів конвоюють у порт для того, щоб ті покинули територію Криму.

27 березня

Державна Рада Республіки Крим публікує список осіб, перебування яких на території Криму є небажаним. Список включає 320 персон, серед яких опинилися:

Президент України Петро Порошенко;

Секретар РНБО України Олександр Турчинов;

Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк;

Лідер партії "УДАР" Віталій Кличко;

Один із лідерів Партії регіонів Сергій Тігіпко;

Лідер "Свободи" Олег Тягнибок;

Глава МВС Арсен Аваков;

Голова РНБО Андрій Парубій;

Голова СБУ Валентин Наливайченко.

28 березня

Міністр оборони Сергій Шойгу повідомляє, що «організований висновок з території Криму підрозділів української армії, які виявили бажання продовжувати службу в збройних силахУкраїни, завершено».

Крим - суб'єкт Російської Федерації, що входить до складу Кримського федерального округу, частина Кримського федерального округу.

Утворено у березні 2014 року на підставі договору про прийняття до складу Росії незалежної Республіки Крим, проголошеної в межах адміністративних кордонів колишньої української Автономної Республіки Крим та Севастополя.

Столиця – місто Сімферополь.

11 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Севастопольська міська рада ухвалили в односторонньому порядку декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Декларація проголошувала, що якщо в результаті майбутнього референдуму буде прийнято рішення про входження Криму до складу Росії, Крим буде оголошено незалежною і суверенною республікою і саме в такому статусі звернеться до Російської Федерації з пропозицією про прийняття до складу Російської Федерації як її нового суб'єкта

16 березня 2014 року відбувся загальнокримський референдум, під час якого переважна більшість тих, хто проголосував, висловилася за приєднання до Росії.

18 березня 2014 року було підписано договір про входження Республіки Крим та міста Севастополя до складу Російської Федерації на правах суб'єктів Російської Федерації. Приєднання Криму до Росії не визнається Україною, США та країнами Євросоюзу.

21 березня 2014 року президент Росії Володимир Путін підписав федеральний конституційний закон про входження Криму до складу РФ та утворення в країні нових суб'єктів - Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя.

2 квітня 2014 року Володимир Путін підписав указ, згідно з яким Республіка Крим включена до складу Південного військового округу.

Уряд республіки – Рада міністрів Республіки Крим. Голова Ради Міністрів (прем'єр-міністр) Республіки Крим призначається Державною Радою Республіки Крим. Рада міністрів формується Державною Радою Республіки Крим терміном її повноважень.

Конституція Автономної Республіки Крим була ухвалена на другій сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим 21 жовтня 1998 року і набула чинності 11 січня 1999 року. Після входження Республіки Крим до складу Росії її території продовжує діяти Конституція АРК 1998 року до прийняття нової редакціїКонституції Республіки Крим.

Північний кордон Республіки Крим збігається із колишнім адміністративним кордоном української Автономної Республіки Крим. З заходу, півдня та північного сходу півострів омивають Чорне та Азовське море, на сході Республіка Крим має морський адміністративний кордон. Краснодарським краєм. На південному заході півострова проходить адміністративний кордон із містом федерального значення Севастополем.

Населених пунктів – 1020, у тому числі: міських – 72, сільських – 948.

Станом на 1 січня 2013 року територія Республіки Крим поділена на такі адміністративно-територіальні утворення:

За даними Укрстату станом на 1 січня 2014 року чисельність постійного населення республіки склала 1958,5 тис. осіб (у тому числі 1218,7 тис. городян, або 62,23%), готівкового населення - 1967,2 тис. осіб (у в тому числі 1233,5 тис. городян, або 62,70%). За даними Кримстату станом на 1 лютого 2014 року чисельність постійного населення республіки склала 1 958 046 осіб (у тому числі 1 218 313 городян, або 62,22 %), готівкового населення - 1 966 801 осіб (у тому числі 1 233 , або 62,70%).